Культура Франції
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
Вступ
Франція - справжній заповідник пам'яток історії і культури різних епох і цивілізацій. Тут збереглися печерні житла стародавніх людей епохи палеоліту, дороги, віадуки, тріумфальні арки та арени (Нім, Авіньон, Арль і Оранж), які представляють галло - римську архітектуру I століття нашої ери, численні пам'ятки романської архітектури (монастирі в Сіто і Клюні, церква в Мон-Сен-Мішель і т.д.).
Батьківщиною готичного стилю, який розвинувся з романського, став регіон Іль-де-Франс. Готика представлена такими відомими спорудами, як каплиця Сен-Шапель і собор Нотр-Дам у Парижі, собори в Шартре, Орлеані, Ле-Мані, а також у Страсбурзі. Відродження, яке прийшло з Італії в XVI ст. залишило після себе такі шедеври архітектури, як численні замки Луари, палаци Фонтенбло і Версаль.
У Франції можна побачити такі шедеври Наполеонівської епохи (неокласицизм), як Тріумфальна арка, Вандомська колона і церква Мадлен у Парижі, прекрасні споруди еклектичного XIX ст. - театр Гранд Опера, міська ратуша Отель-де-Віль і Великий палац, знаменита Ейфелева вежа. ХХ ст. доповнило архітектуру французьких міст різноманітними будівлями в стилі модерн і такими сучасними спорудами, як Центр ім. Помпіду, Луврська піраміда і комплекс будівель у паризькому районі Дефанс.
Культурне життя країни представлене численними театрами і музеями, серед яких всесвітньо відомі Лувр і музей Д'Орсе в Парижі, а також різноманітними музичними, театральними і кінофестивалями (в тому числі Каннський). В останні роки своєрідною Меккою для туристів з усього світу став Євродіснейленд.
Найбільшу популярність у світі здобули французьке образотворче мистецтво, література і різноманітна музична культура.
Актуальність теми дослідження. Розуміння значення інтелектуального впливу Франції для духовного розвитку європейських народів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. передбачає дослідження основних напрямів і форм французько-української культурної взаємодії, що стала важливим чинником становлення національної культури в умовах наступу російського самодержавства на права українства. Всебічне та обєктивне вивчення історії науки, освіти, мистецтва Франції неможливе без урахування інтелектуальних взаємовідносин між нашими народами. Конкретно-історичний аналіз трансформації духовних надбань одного європейського народу на ґрунті історико-культурних традицій іншого дає можливість глибше осягнути сутність культурного спадку Європи.
Мета роботи - розкрити особливості національних звичаїв Франції, її культуру та традиції.
Задачі роботи:
- проаналізувати розвиток французької культури;
дослідити національні традиції Франції;
оглянути особливості французької нації та її звичаї.
Обєкт роботи - французька культура.
Предмет роботи - розвиток звичаїв і традицій Франції на протязі історії її культури.
Методологічною основою є принципи обєктивності та історизму. Для реалізації цих універсальних принципів наукового пізнання було використано методи: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний.
Практичне значення роботи повязане з можливістю використання її результатів при підготовці узагальнюючих праць з всесвітньої та вітчизняної історії.
1. Розвиток французької культури
.1 Література
На території сучасної Франції існувало кілька литератур, які нерідко перебували у взаємному контакті. Найбільш рання - література кельтів (галлів), пісні та оповіді яких не збереглися; її відгалуженням стала бретонська література. На Півдні з Х ст. розвивається провансальська література. Каталонська література (в Руссільоні) не виходила за регіональні рамки. Аж до ХVІІІ ст. у Франції існувало багато літератури латинською мовою.
Середньовічний фольклор розвивається з ІХ ст. - трудові, весільні та інші пісні, оповіді, легенди, казки, які збереглися в пізніх обробках і записах. Перші писемні пам'ятки французької літератури належать до 2-ї половини ІХ ст. - твори на релігійні теми, створені в руслі латинської традиції. [7, с. 180-189]
У Х-ХІ ст. у військово-дружинному середовищі виникли перші епічні поеми - жести, що створювалися жонглерами, які були знайомі як з латинською традицією, так і з фольклором. Жести присвячені подіям національної історії VІІІ-Х ст. ст. (війни Карла Великого і його нащадків з невірними, феодальні міжусобиці і т.д.), переусвідомлені в дусі свого часу. Жести, що оспівують військові подвиги одного героя, невдовзі оформлюються в цикли. З ім'ям Карла Великого і його сподвижників пов'язана Пісня про Роланда.
ХІV-ХV ст. ст. - перехідний період для літератури Франції. Поезія, розвиваючи прийоми куртуазної лірики, вдається до формальних пошуків. Однак Гільом де Машо (близько 1300 - 77), Есташ Дешан (приблизно 1346-1407), Крістіна Пізанська (1363-1431), Ален Шартьє (1385 - близько 1434), Карл Орлеанський (1394-1465) не тільки зробили довершеними старі поетичні теми (любов до недоступної пані і т. п.), але й передали дух епохи: національну трагедію Столітньої війни 1337-1453, крах феодального світогляду, пошуки сенсу життя поза релігійною доктриною.
У кінці ХV ст. Франція вступає в період Ренесансу. Посилюються контакти з Італією, розвивається книгодрукування, зростає інтерес до античності і гуманітарних наук; панування релігійної ідеології похитнулося.
На початку ХVІ ст. французькі гуманісти Ж. Лефевр д'Етапль (1450-1536), Г. Бюде (1467-1540) та інші ставлять гострі філософські, соціальні, ?/p>