Культура України XIX сторіччя
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
во не может быть без отчизны… И национальное вне народного немыслимо. Оно еще может обойтись без государства, но никак без общества”.
Сокальський намагається підійти до розуміння сутності мистецтва і прекрасного як такого історично. Прекрасне, за Сокальським, не вічне й безумовне для всіх віків і народів, а відносне, що знаходиться у залежності від культури певного народу. Історичний принцип потребує розглядання розвитку музики у звязку з конкретними національно-історичними та суспільними обставинами життя народу.
На думку Сокальського, кожне мистецтво задовольняє тільки певні естетичні потреби людини і набуває повноти і влади лише при поєднанні з ідеями та обставинами суспільного життя людей.
Ідеї П. Сокальського стали визначним внеском у розвиток естетичної та музикознавчої думки другої половини XIX ст. взагалі.
Значним здобутком української демократичної літератури була творчість Марка Вовчка, чиї повісті й оповідання явилися першими зразками гостросоціальної прози в українській літературі. Письменниця глибоко розкриває внутрішній світ трудящої людини, її високі моральні якості (“Три долі”, “Кармелюк”, “Горпина”).
В цей час виступили зі своїми творами байкар Л. Глібов (“Вовк і Кіт”, “Вовк та Ягниця”, “Вовк і Вівчар”), поет С. Руданський (“Вечорниці”, “Пяниця”, “Сиротина я безрідний”, “Гей, бики”).
Культура українського народу не розвивалася ізольовано від культур інших народів. Посилюються звязки з російською, польською, чеською, болгарською, сербською культурами. Визвільний рух у словянських країнах сприяв посиленню культурних та політичних звязків між їхніми народами.
Всіляко розвиваючи літературну мову, письменники України блискуче користувалися нею для правдивого зображення життя. Її збагачення відбувалось і надалі на основі загальнонародної мови, використання усної народної творчості, неологізмів, які відбивали нові суспільні процеси в країні.
Українська духовна культура XIX ст. загалом продемонструвала свої високі можливості у відображенні найскладніших соціально-економічних процесів у суспільстві, показі духовної величі народу, його боротьби за соціальне та національне визволення, в зображенні найтонших переживань і почуттів людини, її психології тощо.