Культура козацької держави
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
° писарів військових канцелярій. У Запорізькій Січі існувала також школа вокальної музики і церковного співу, де готували читачів та співаків для православних церков України. Навчання у школах Січі велося українською мовою.
Високого рівня досягла освіта і на Гетьманщині. У середині
XVIII ст. там діяло 866 початкових шкіл, де впродовж 3-х років викладалися основи читання та письма. На Правобережжі більшість шкіл контролювали єзуїти і початкова освіта для селян була практично недоступною.
У культурному житті Запорізької Січі велике значення мали музика, спів і танці. У духовній культурі козацької держави високого розвитку досягло хорове мистецтво. Кобзарство це видатне мистецьке досягнення запорізького козацтва. У січовій музичній школі створювалися народні лялькові видовища під назвою вертеп, де головна роль відводилась козаку-запорожцю. Це сприяло популяризації вертепної драми у художньому побуті українського народу.
У духовному житті козацької держави важливе місце займала релігія. Всі важливі питання церковного життя, будівництва храмів вирішувались на загальновійськовій Раді за участю всіх запорожців. Від релігійних громад також обирали і священиків. Січ вимагала від них вести богослужіння українською мовою.
Таким чином, культура козацької держави була багатогранною та самобутньою, і як складова частина увійшла в духовне життя сучасної української нації.
У другій половині XVII-XVIII ст. в Україні відбувався подальший розвиток освіти та науки. Існувала мережа початкових шкіл, народних училищ, гімназій та середніх спеціальних навчальних закладів (колегіумів). У 1786 р. в Росії була здійснена реформа освіти, що поширилась на Лівобережжя та Слобідську Україну. Народні училища поділялися на головні та малі. На Правобережжі та західноукраїнських землях, що перебували під пануванням Польщі, діяли братські школи. Тут проводилася політика полонізації українського народу. Для дітей місцевої шляхти існували гімназії, де навчання велося тільки польською або німецькою мовами.
У розвитку освіти в Україні важливу роль відіграли колегіуми, які готували священиків, учителів початкових класів та урядовців. У 1700 р. в Чернігові було відкрито Малоросійський колегіум, який мав шестирічний термін навчання. Викладання велося словянською, польською та латинською мовами. У 1738 р. почав діяти Переяславський колегіум, який готував духівництво для Правобережної України. Важливим освітнім та науковим осередком на Слобожанщині став Харківський колегіум, заснований у 1721 р. Навчальна програма колегіуму відповідала програмам Московського університету та Петербурзькій академії.
Важливим центром освіти і науки України залишалася Києво-Могилянська академія. За 40 років, що минули після реформ Петра Могили, тут сформувалася чітка 12-річна програма навчання, яка на різних стадіях зосереджувалася на вивчанні латинської, грецької та церковнословянської мов, риторики, поетики, філософії та теології. Наприкінці XVIII ст. схоластичні методи навчання академії застаріли. Зрештою славетний навчальний заклад перетворився у богословську семінарію. У Західній Україні осередком освіти і культури був Львівський університет, заснований у 1661 р. грамотою короля Яна II Казимира.
У II половині XVII-XVIII ст. відбувається розквіт жанру історично-мемуарної прози. Серед історичних творів особливо відрізняються три фундаментальні козацькі літописи Літопис Самовидця, Г. Грабянки та С. Величка. Поряд з історичними дослідженнями науковці України звертали увагу на складні питання астрономії, медицини, географії.
У розвитку освіти і культури в Україні важливу роль відіграло книгодрукування. У другій половині XVII-XVIII ст. діяло 13 друкарень, серед яких провідне місце займала друкарня Києво-Печерського монастиря.
З середини XVII ст. і до кінця XVIII ст. в художній сфері України панує стиль бароко, який підкреслював велич, розкіш та декоративність для задоволення потреб місцевої знаті.
У літературі значну роль відігравали полемічні жанри: трактати, діалоги, диспути, памфлети. Серед відомих творців були церковні діячі, письменники, вчені (І. Гізель, Л. Баранович, І. Галятовський та ін.). З середини XVII ст. починає розвиватися жанр езопівської байки, яку вивчали у школах. Байки сприяли формуванню жанру, котрий відіграв історичну роль у процесі становлення нової української літератури. У літературному житті України XVIII ст. важливе місце посідала поезія. Релігійно-філософська поезія того часу представлена творами Л. Барановича, С. Яворського, Ф. Прокоповича та ін.
Важливий внесок в історію духовної культури зробив Григорій Сковорода (1722-1794 рр.) видатний український філософ, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Г. Сковорода написав 30 байок, обєднаних у збірку Басні харьковскія. Кращі його вірші були видані у збірці Сад божественних песней. Засновником класичної української літератури вважають Івана Котляревського (1769-1838 рр.). У 1798 р. в Петербурзі були надруковані перші три частини його відомої поеми Енеїда, створеної за мотивами твору Вергілія. Поема написана народною мовою, у ній реалістично зображено життя і побут українського народу XVIII ст.
У цей період активно розвивається український театр. Значного розповсюдження набуває шкільна драма, в основному, релігійно-повчального характеру. У II половині XVII-XVIII ст. розвивається ляльковий театр-вертеп, вистави якого супроводжували ярмарки та свята. Виникає нова форм?/p>