Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ний вчинив такі дії, які давали підстави вважати, що погроза буде здійснена;
б) своєю поведінкою, взаємовідносинами з потерпілим переконував погроза не марна, вона буде здійснена.
Реальність погрози вбивством має встановлювати суд в кожному випадку з урахуванням певних обставин справи. При вирішенні цього питання слід враховувати як субєктивний критерій (сприйняття погрози її адресатом) так і обєктивний (спосіб та інтенсивність її вираження, особу винного, характер стосунків між винним та потерпілим), оскільки більшість злочинів проти життя і здоровя особи вчиняються за попередніх звязків між винним і потерпілим.
Погроза, як зовнішній фактор небезпеки впливає на конкретного субєкта процесу і тим самим визначає його особливий психологічний стан. Останній виступає як психофізіологічна ознака небезпеки [ 14,c. 23 ]. З погрозою повязане побоювання - почуття тривоги, хвилювання, викликане чеканням чого небудь неприємного, небажаного [13, с. 804 ].
Науковці визначають психологічний механізм погрози, її співвідношення з небезпекою, з виникненням страху [ 14, с. 22 24 ]. Дійсно стан страху і погроза взаємозалежні. Страх емоція, яка виникає в ситуаціях погрози біологічному або соціальному існуванню індивіда та спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. Залежно від характеру погрози інтенсивність та специфіка переживання страху варіює в досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, страх, переляк, жах) [15, 386].
Розділ 2 КК України (ст. 129) кваліфікує погрозу вбивством як злочин проти життя і здоровя особи. Погроза вбивством має на меті вплинути на психічне здоровя особи - зробити її життя дискомфортним, таким що піддається реальній небезпеці.
Розділ 2. Юридичний аналіз складу злочину
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина, говориться в статті 27
Конституції України, має невідємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Стаття 129 Кримінального кодексу України кваліфікує погрозу вбивством як злочин проти життя і здоровя особи.
Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю побоювання її виконання, яка у кожному випадку є різною. При визначенні реальності погрози значення має зясування часу, при цьому іншими особами.
а особливістю конструкцій погрозу вбивством відносять до злочинів з усіченим складом. Злочини з усіченим складом це такі, які в момент закінчення злочину самим законом переносяться на стадію готування або замаху.
Родовим обєктом злочину виступає життя і здоровя особи.
Безпосередній обєкт злочину здоровя особи. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, має за мету вплинути на психічне здоровя особи зробити її життя дискомфортним, занепокоєним, таким, що піддається реальній небезпеці.
Саме фізичне і психічне здоровя є одним з найважливліших людських благ. Нормальне здоровя забезпечує особі високий рівень соціальної активності. Саме нормальне здоровя забезпечує особі високий рівень соціальної активності, сприяє розвитку її талантів і здібностей. Завдання шкоди здоровю заподіює особі в багатьох випадках велику фізичну, моральну й матеріальну шкоду (останнє повязане з витратами на відновлення здоровя, лікування й реабілітацію).
Завдання шкоди здоровю людини є негативним чинником і для суспільства в цілому, яке також потерпає від втрати або зниження соціальної активності кожного з його членів.
Закон захищає здоровя будь якої людини. Тобто здоровя як обєкт кримінально правового захисту охоплює поняття будь якої функціонуючої людської системи, незалежно від фізичних чи психічних дефектів [ 4, с. 50 ].
З аналізу диспозиції ст. 129 КК України випливає, що обєктивну сторону складу погрози вбивством структурно складають: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке є основною ознакою, реальність погрози вбивством.
Вчені В. М. Кудрявцев, О.С. Міхлін та Г. В. Тимейко, а також В. Ю. Александров, П. П. Андрушко, В. І. Антипов, М. І. Бажанов, Х.Х Абсатаров, В. Ю Баулін, Ф. Д. Грєбєнкін, П. М. Левін, О. П. Литвин, П.С Матишевський, М. І. Мельник, В. В.Сташис, Є. Л. Стрєльцов, В. Я. Тацій та інші фрагментно описували як проблеми обєктивної сторони складу злочину взагалі, так і погрози вбивством загалом.
Обєктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на обєкти кримінально правової охорони, а також обєктивні умови щодо посягання [6, 88 ].
У звязку з цим не можна стверджувати, що одна з ознак злочину є головною чи основною, адже без будь якої з них про склад злочину як єдину підставу кримінальної відповідальності годі й говорити. Тому особливо актуального значення набуває встановлення всіх обовязкових елементів складу злочину з тим, щоб будь яке суспільно небезпечне діяння, яке передбачено ККУ, було повною мірою відображено у відповідних процесуальних документах, а особу, яка його вчинила, було покарано. Проте, як показує слідчо судова практика, трапляються такі склади злочинів, вчинення яких викликає цілий ряд труднощів у правозастосовників. Одним із таких, на мою думку, є погроза вбивством. З цього приводу цікавою є точка зору О.С. Міхліна, який розподілив всі зло