Кредитування підприємств на фоні фінансової кризи 2008–2009 рр. (на матеріалах ПАТ КБ "Приватбанк")
Курсовой проект - Банковское дело
Другие курсовые по предмету Банковское дело
?ості є її авансовий характер. Кредит, як правило, передбачає утворення тих доходів, які повинні бути отримані позичальником у його господарстві. Практично позичальник звертається до кредитора із проханням про позичку не тільки тому, що в цей момент у нього немає вільних коштів, але й тому, що він зацікавлений в одержанні доходів, у тому числі доходів, які можна було б використовувати для майбутніх платежів. Збереження вартості досягається в процесі її використання в господарстві позичальника. Останній повинен передати кредиторові рівноцінність (еквівалент), що володіє тією же вартістю й споживчою вартістю.
Отже, збереження вартості є фундаментальною якістю кредиту. На практиці воно далеко не завжди реалізується. Це може бути насамперед викликано інфляційними процесами, які повязані з переповненням каналів грошового обігу зайвими грошовими знаками й приводить до зниження купівельної спроможності грошової одиниці. У результаті позичальники повертають позичку в тім же номінальному розмірі, але в зниженому в ціні виді. Повернення кредиту в умовах інфляції вимагає особливих гарантій від знецінення коштів, що позичаються. Такою гарантією на практиці часто виступає позичковий відсоток. Банки нерідко практикують стягнення більш високої плати за кредит, що страхує позичковий фонд від знецінення. Позитивний відсоток по вкладах населення (вище, ніж темп інфляції) також може перешкоджати втратам від знецінення, від зниження купівельної спроможності грошової одиниці.
Розглянута структура кредиту характеризує його цілісність. Кредит - це не тільки кредитор (приміром, банк), не тільки позичальник (підприємство) або позичена вартість. Структура кредиту як цілого припускає єдність його елементів. В економічній літературі ця обставина враховується не повною мірою. Тому сутність кредиту як економічної категорії найчастіше підмінюється сутністю банківського кредиту.
1.3 Функції та закони кредиту
Слово "функція" (від лат. functio - виконання) є досить розповсюдженим науковим поняттям. Функція - це продовження аналізу сутності. Якщо структура кредиту при цьому звернена до його внутрішньої будови, взаємодії його елементів між собою, то функція кредиту - це його взаємодія як цілого із зовнішнім середовищем.
При розгляді функцій кредиту зберігають своє значення методологічні принципи, на яких був побудований аналіз сутності кредиту як економічної категорії [35].
По-перше, функція ставиться до кредитних відносин у цілому, а не окремо до кредитора або позичальника; взаємодія кредиту може бути кваліфіковано як його функція тільки в тому випадку, якщо воно рівною мірою стосується всіх елементів кредиту.
По-друге, функція повинна характеризувати специфічну взаємодію всіх форм кредиту. Не існує якихось особливих функцій комерційного або банківського, міжнародного або споживчого кредиту; тим більше немає й особливих функцій тих або інших різновидів кредиту, наприклад окремо функцій короткострокового, середньострокового або довгострокового кредитування. Функцію породжує не форма або різновид кредиту, а його сутність як єдиної економічної категорії. Функція - обєктивна категорія, органічно повязана із сутністю, а не субєктивний прийом (метод, різновид), що випливає з механізму кредитування.
По-третє, функція характеризує таку взаємодію кредиту із зовнішнім середовищем, що спрямоване на його збереження як цілісного утворення.
При аналізі кредитних відносин було встановлено, що кредитні угоди, що укладаються між кредитором і позичальником, виникають на стадії перерозподілу вартості. У процесі обміну тимчасово вивільнена вартість передається позичальникові, а потім вертається до свого власника.
Цей характерний для кредиту процес дає підставу для виділення першої перерозподільної функції кредиту.
Перерозподільної функції кредиту властивий перерозподіл вартості. Воно може відбуватися по територіальній і галузевій ознаках. У кредитні відносини можуть вступати різні організації й особи незалежно від їхнього місця розташування. Для кредиту не має значення взаємне розташування кредитора й позичальника. Подібний перерозподіл вартості можна назвати міжтериторіальним.
Міжгалузевий перерозподіл за допомогою кредиту відбувається, коли вартість передається від кредитора, що представляє одну галузь, до позичальника - підприємству іншої галузі. У сучасному грошовому господарстві, коли найбільшу питому вагу займають відносини між підприємствами й банком, міжгалузевий перерозподіл є вирішальним. Кошти, акумулюємі банками, втрачають відомчий характер, вони "розчиняються" у загальних ресурсах банку, що надає кредити підприємствам відповідної галузі, незалежно від того, скільки від її надійшло ресурсів.
Внутрішньогалузевий перерозподіл вартості на засадах зворотності можна спостерігати при одержанні кредиту підприємствами від галузевих банків.
Перерозподіл вартості на кредитних основах виключає внутрішньогосподарський перерозподіл. Усередині того самого підприємства не можуть виникати кредитні звязки: підприємство не може кредитувати саме себе - кредитні угоди укладаються тільки між парою субєктів, що володіють майном і юридичними правами.
За допомогою перерозподільної функції кредиту - і це становить її другу рису - можуть перерозподілятися не тільки валовий продукт і національний доход, але й всі матеріальні блага, все національне багатство суспільства.