Кость Гордієнко
Информация - История
Другие материалы по предмету История
никав самостійних бойових дій. Ідучи на зєднання з військами Орлика, він громив окремі російські підрозділи, нападав на обози, а головне піднімав населення Правобережжя на боротьбу проти росіян.
Неподалік Лисянки обєднані війська Орлика і Гордієнка мусили ставати до бою з військами генерального осавула Бутовича. Звідки він узявся? Прибув на Правобережжя за наказом гетьмана Скоропадського. Але сподівань не виправдав: не лише втратив значну частину свого війська, а й сам потрапив у полон. Згодом були ще бої під Каневом та Богуславом, і в них отаман Гордієнко знову показав свій талант полководця.
Та ось настала пора брати в облогу Білу Церкву. Можливо, й тут було б усе гаразд, якби не зрада татар. їхні загони несподівано рушили до Криму, грабуючи всі населені пункти, які тільки траплялися їм на шляху. Отже, Гордієнко мусив знімати облогу та відходити до Дністра, бо на допомогу гарнізонові Білої Церкви поспішали набагато чисельніші російські війська.
Цікаво, що навіть опинившись на правому березі Дністра, в Молдові, козаки Гордієнка не припинили боротьби проти росіян, діючи на всіх його комунікаціях. Сюди на покару скерував свою армію імператор. Дійшов аж до Пруту. Але тут його військо оточили турки, а самому цареві загрожував полон. Відкупився Петро І від нього тільки великими грошима і договором, за яким відмовлявся від Азова та ще кількох міст північного Причорноморя.
Гетьман Орлик сподівався, що султан зажадає від росіян звільнити від своєї присутності й Лівобережну Україну. Щоб активізувати таку позицію, до Стамбула вирушила делегація, до складу якої увійшов і кошовий Гордієнко. Але ця дипломатична місія успіху не мала. Повернувшись в Україну, Гордієнко з вірними йому козаками опанував пониззя Південного Бугу і навіть почав призначати своїх полковників на Правобережжі Дніпра. Його загони підступали аж до Корсуня та Чигирина. Проте, опинившись між трьома імперіями турецькою, російської і польською він уже не мав сили відродити незалежність хоча б якоїсь частини України, та повернути до життя запорозьку козацьку республіку.
Був період, коли Кость Гордієнко з політичної арени зник. Чим він займавсь у цей час, невідомо. Але 23 травня 1728 року на Січі, що розташувалася тепер в урочищі Олешки поблизу Дніпра, відбулася Рада, на якій козаки знову, вже вкотре, обрали його кошовим отаманом. Здавалося б, можна починати все спочатку. Але сталося непередбачене. Вже другого дня до Олешківської Січі прибули козаки, які отаборились у районі колишньої Чортомлицької Січі, напали на кошового та його старшину, закували всіх у кайдани і повезли до Чортомлика. Може, хотіли таким дивним способом обєднати обидві Січі та ліквідувати розкол у козацьких лавах? Ні. Ці козаки вважали гордієнківців запроданцями, закидали їм, що, перебуваючи на території, підконтрольній туркам, вони нібито служать бусурманам, а треба, як запевняв їхній кошовий Іван Гусак, служити російському цареві.
Однак виявилося, що російський уряд брати запорожців під свою опіку не хоче. Таким побитим січовики опинились у якомусь міждержавні. Довго існувати так вони не могли. І збунтувались тепер уже проти Гусака, що завів їх у непевне становище. Погрожували йому навіть козацькою розправою, і він із Січі втік. Натомість товариство звільнило з-під арешту Гордієнка і знову висвятило в кошові.
Перше, до чого вдався Гордієнко, то це поїхав до Бахчисарая і переконав хана, що козаки тепер мають намір жити з кримчаками в злагоді, і домовився, що відродить Січ у гирлі Камянки. 1730 року вона там і постала. Що сподіялось далі між ним та козаками, невідомо, але наступного року кошовим цієї Січі був Іван Малашевич. А 4 травня 1733 року Кость Гордієнко, останній лицар Запорожжя, помер. Поховали його з великим жалем і військовими почестями на козацькому кладовищу поблизу Січі.
Його слава, його талант і відданість козацькій справі ще довго надихали нові покоління запорозьки. Кошовий отаман Запорізького Козацтва Кость Гордієнко.
Костя Головко-Гордієнко народився на Полтавщині. Спочатку козакував у Полтавському курені Запорозької Січі. На початку 1702 року його було обрано кошовим отаманом. Як тільки його обрали кошовим він зайняв рішучу антиросійську позицію.
Та опозиція кошового Гордієнка мала свою особливість. Вона полягала в тому, що категорично виступаючи проти російської колонізації, він водночас не був прихильником ні Польщі, ні Туреччини чи Криму, вважаючи, що Україна сама здатна вибороти собі незалежність. Ясна річ, використовуючи вигідні міжнародні фактори та війська тимчасових союзників. Саме такими тимчасовими союзниками і поставити перед ними шведські війська, що зявилися незабаром в Україні.
Походить він з давнього українського аристократичного роду Гординських. Немає сумнівів й в тому, що освіту він здобув у Києво-Могилянській академії. Адже загальновідомим є фактор, що коли запорозьке військо приєднувалось до армії Карла ХІІ, кошовий, на подив усього шведського офіцерства, вітав короля промовою, складеною за всіма канонами добірної латини. Так само відомо й те, що Гордієнко брав участь в укладенні першої української Конституції П.Орлика.
Саме перед обранням Гордієнка кошовим, зявився наказ Петра І спорудити в Камяному Затоні поблизу Січі фортецю, в якій мав стояти російський гарнізон. Дізнавшись про це, кошовий пише листа російському імператорові, в якому в ультимативній формі вимагає відмовитись від такого будівництва. Можна собі уявити, як зна?/p>