Кость Гордієнко
Информация - История
Другие материалы по предмету История
мав булаву лише кілька місяців. А наприкінці того ж таки 1703 року вона знову повернулася до Гордієнка. Не покривдьмо на честі кошового, він не зайшов у дрібязкове протистояння гетьманові, не розпочав міжусобиці, як на це, можливо, важили в Петербурзі. Навпаки, ще категоричніше тримався свого виступив проти засилля московітів. Ось як змальовує цю ситуацію в своїй розвідці Кость Гордієнко Головко. Останній лицар Запорожжя* Андріан Кащенко: Ставши знову кошовим, Гордієнко почав силою підкріплювати свої протести проти порушення запорозьких вольностей. Весною він відрядив із Січі на Самару 3000 запорожців з наказом поруйнувати Самарські московські городки й вимести геть із Запорожжя всіх захожих поселенців, хто не належав до Війська Запорозького. Той загін запорожців добув штурмом Новосергіївський городок, попалив околиці Новобогородського городка й захопив чимало коней та худоби, що були власністю московських людей, але самої Новобогородської (фортеці не добув, бо не мав великих гармат… Водночас із тим Гордієнко почав утискувати росіян в Камяному затоні.
Можна не сумніватися, що якби гетьманом України в описуваний час був не Мазепа, а Кость Гордієнко, він спромігся б згуртувати навколо себе гетьманських і запорізьких козаків, переважну більшість українського населення, й Україна мала б шанс здобути собі непідлеглість ще тоді, під Полтавою. Мазепа ж, як знаємо, про таке згуртування не подбав, і виступив проти росіян лише з невеличким загоном прихильників. Тобто, по суті, перехитрував самого себе.
Ще дужче утвердився наш кошовий в антиросійських настроях, коли стало відомо, що Петро І у переговорах з ханом по-зрадницькому віддав українські козацькі землі в пониззі Інгулу, Висуні та Інгульця кримським татарам. При тому, зважте, зробив це не з доконечної потреби, як то буває, коли волю диктують переможці. Ні! Татари не перемогли росіян і не могли навіть мріяти про перемогу над козаками. Але віддав. Гнівові запорожців не було межі Ці землі вони століттями відстоювали в кривавих боях! Ці землі споконвіку ще з часів Київської Русі, були українськими. А тут раптом хтось ними торгує. Бо хоче, бач, послабити українське козацтво і підпорядкувати його собі!.
У звязку з цим кілька запитань до сучасників. Чи не час нам із вами відкинути всі легенди щодо того, нібито український народ, приєднавшись до Російської імперії, здобув собі захист? Чи не час зрозуміти, що в переважній більшості випадків імперія керується лише власними амбіціями та потребами, а не сподіваннями тих, хто до неї приєднався?
Але повернімось до теми. Вибуху на Січі не сталося. Прихильникам Мазепи пощастило на два роки усунути Гордієнка від керівництва і тим допомогти імперії утвердитись на козацьких землях. Отже роль гетьмана Мазепи в цих процесах була, скажемо відверто, ганебною.
На початку 1708 року козаки все ж відмовились від послуг промазепинського кошового Сорочинського, мотивуючи це тим, що він не допоміг Булавіну в його повстанні проти імператорських військ. А, як відомо, сам Мазепа зі своїми козаками щедро пролив кров повстанців, допомагаючи Петру І придушити булавінський рух. У вирішальному бою мазепинців та росіян проти повстанців, у війську яких перебував і загін запорожців, чимало козаків загинуло. З обох боків. Українці й тут вперто били свій свого.
Ми вже говорили про те, що Мазепа і Гордієнко таки довгенько між собою ворогували. Отож можна уявити собі, як здивувався кошовий, коли в листопаді 1708 року раптом отримав від Мазепи листа. Що ж пропонував гетьман? Не більше, не менше, як рятувати Україну від російської неволі, приєднавшись разом із ним до військ шведського короля Карла XII.
Гордієнка така пропозиція, ясна річ, дуже й дуже вразила. Це ж бо хто збирається визволяти Україну від російської неволі?! Гетьман Мазепа?! Який ще вчора допомагав імперії закріплюватись в Україні, придушувати повстання Кіндрата Булавіна, та бити запорожців, які виступали проти росіян?!
І все ж кошовому не забракло мудрості. Гадаю, що послуговувався він при цьому елементарною логікою будь-якого вождя: погоджуючись на союз із учорашнім недругом, слід керуватися не приязню чи неприязню до його особи, а ідеєю, яку ти обстоюєш і якої не зможеш утілити в життя без пропонованого союзу. Ось чому не з любові до Мазепи та шведів, а з ненависті до політики російської імперії, і рушив запорізький кошовий Гордієнко на єднання з військами Мазепи та Карла ХП. Його метою було розбити росіян, витіснити їх з українських територій і повернути Україні землі, що їх росіяни підступом віддали кримським татарам, а отже й Туреччині.
До речі, написав кошовому листа й Петро І. А цей чого допоминався? Передусім, умовляв дотримуватись вірності йому, цареві-батюшці. А далі повідомляв, що замість ізмєнніка Мазепи гетьманом України затверджено Івана Скоропадського, тож йому відтепер і мають підпорядкуватися запорожці. Разом з листом Петро І надіслав козакам майже 15 тисяч червінців. Від червінців товариство не відмовилося: цар винен був козакам набагато більше, ще за Лівонські походи. Але листа Петру І склали ТАКОГО!. В ньому висловили все, що вони думають і про нього самого, і про його московські городки на козацьких землях, і про те, як він підло запродав Їхні землі татарам. А закінчили ультимативною вимогою: Щоб усі московські городки по Самарі та в Камяному Затоні були негайно розкопані й знищені.
Але ще задовго до цього листування, кошовий, щоб не дати росіянам запосісти ключових по?/p>