Корекція заїкання у школярів
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Загальна характеристика заїкання у дітей дошкільного та шкільного віку 4
1.1 Причини виникнення та симптоматика заїкання
1.2 Класифікація заїкання
РОЗДІЛ ІІ. Комплексний підхід до подолання заїкання
2.1 Особливості застосування комплексного підходу до подолання заїкання у дітей дошкільного та шкільного віку
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку логопедії велика увага приділяється проблемі лікування та корекції мовлення при заїканні. Оскільки заїкання є однією з найпоширеніших мовленнєвих вад, цією проблемою займаються не лише логопеди, а вона є актуальною для науковців, працівників-практиків медицини, дефектології та психології.
Корекція заїкання це важкий і довготривалий процес, ефективність якого залежить від комплексної взаємодії спеціалістів, поєднання медичних та педагогічних підходів до подолання цієї патології.
Велику увагу вивченню цього питання приділяли такі відомі вчені: Г.А. Волкова, М.А. Власова, К.П. Беккер, В.І. Селіверстова, В.М. Шкловський.
Метою використання комплексного підходу до подолання заїкання є застосування всебічного впливу та створення сприятливих умов для корекції та розвитку особистості дитини із заїканням.
Предметом дослідження є характеристика та розкриття значення застосування комплексного підходу до подолання заїкання.
Обєкт дослідження діти дошкільного та шкільного віку із заїканням.
Метою даного дослідження є теоретичне вивчення особливостей застосування комплексного підходу для подолання заїкання у дітей.
Завдання дослідження:
- вивчити та проаналізувати причини виникнення та симптоматику заїкання у дітей;
- зясувати розробленість проблеми застосування комплексного підходу до подолання заїкання в науково-методичній літературі;
- дослідити ефективність застосування комплексного підходу до подолання заїкання у дітей дошкільного і шкільного віку.
РОЗДІЛ І. Загальна характеристика заїкання у дітей дошкільного та шкільного віку
1.1 Причини виникнення та симптоматика заїкання
Заїкання це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом мязів артикуляційного апарату.
У всьому світі визнано, що заїкання важка проблема як в теоретичному, так і у практичному аспекті. Проблема заїкання залишається не до кінця вивченою через широкий спектр причин його виникнення, різноманітність клінічних проявів, варіантів розвитку, патологічних реакцій логопата на свій дефект.
В етіології заїкання має місце сукупність екзогенних та ендогенних факторів.
До причин, що сприяють виникненню заїкання відносять такі:
- невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції НС);
- невропатичні особливості заїкуватого (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість);
- конституційна схильність (захворювання вегетативної нервової системи, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм);
- спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватись спадково (в якості рецесивної ознаки);
- ушкодження головного мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії, постнатальних інфекційні, травмуючи впливи при різних дитячих захворюваннях.
Вказані причини призводять до затримки мовленнєвого розвитку, до мовленнєвих розладів які сприяють розвитку заїкання.
Серед вихідних причин відносяться анатомо-фізіологічні, та психічні і соціальні причини.
Анатомо-фізіологічні: захворювання з енцефалітними наслідками, внутрішньоутробні та пологові травми, струси мозку, органічні порушення мозку, виснаження або перевтома нервової системи в результаті інтоксикації та різних соматичних захворювань, які послаблюють центральні апарати мовлення, рахіт, коклюш, хвороби обміну.
Психічні та соціальні: травма психічна, травма або неправильне виховання в сімї: розбещеність, виховання зразкової дитини, нерівномірне виховання; постійні конфлікти, переживання у вигляді тривалих емоційних напружень; гостра, важка психічна травма, соціальні раптові потрясіння, які викликають гостру афективну реакцію; неправильне формування мовлення в дитинстві; мовлення на вдиху, порушення звуковимови, швидкий темп мовлення батьків; перевантаження дітей молодшого дошкільного віку мовленнєвим матеріалом, невідповідне віку ускладнення мовленнєвого матеріалу та мислення (складні конструкції фрази, абстрактні поняття), поліглосія; наслідування заїкуватих: пасивне дитина заїкається мимовільно, коли чує неправильне мовлення, активне копіює неправильне мовлення.
Вперше повна симптоматика заїкання була представлена у роботі І. Сік орського.
Прояви заїкання у різні вікові періоди вивчали В. Гіляровський, М. Зееман, С. Ляпідевський, М. Хватцев. У сучасній теорії і практиці логопедії умовно виділяють дві групи симптомів заїкання, які перебувають у тісному взаємозвязку.
1. Біологічні (фізіологічні): порушення центральної нервової системи та фізичного здоровя, загальні та мовленнєві моторики.
2. Соціальні (психологічні): мовленнєві спотикання та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксованості на дефекті, логофобії.