Конституція УРСР 1919 року
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ову, що давало змогу встановити диктатуру при відсутності взаємозалежності та взаємодії різних гілок влади в процесі реалізації єдиного державовладдя в країні. А це в свою чергу призвело до безвідповідальності перед людиною за свою діяльність з боку держави та відсутності обовязку по утвердженню і забезпеченню основних, необхідних для існування, прав і свобод громадян.
Недоліком Конституції було те, що вона не передбачала порядку внесення змін і доповнень до документу. Не вказувала моменту вступу в силу Основного закону, не давала жодних коментарів і пояснень.
Наслідки прийняття даної Конституції підкреслюють історики. Після затвердження Конституції Центральний Комітет Комуністичної партії більшовиків України і уряд УСРР вжили заходів до повсюдного переходу влади на території України до Рад.
В усіх ланках державного апарату створювалися комуністичні осередки, які оголювали процес радянського будівництва. Активно відбувалося інтегрування більшовицької партії у владні структури. Вибором до Рад передували зміни у адміністративно-територіальному поділі. Україну було поділено на 11 губерній: Київську, Подільську, Херсонську, Одеську, Таврійську, Донецьку, Харківську, Катеринославську, Полтавську, Чернігівську, Волинську. Вже у квітні-травні 1919 року влада в УСРР, як центральна, так і місцева, в основному була організована відповідно до Конституції. Як вийняток були прифронтові райони, а також ті, де особливо сильним був опір опозиції. Тут влада залишалася у ревкомів. Всього до червня-липня 1919 року було обрано 10 губернських, 95 повітових, 1816 волосних та 14144 сільських виконкомів [7].
Вище зазначені дані підтверджують важливість і значення Конституції 1919 року в процесі створення української державності.
Таким чином, аналіз норм Конституції, державного ладу і правової системи свідчить, що внаслідок встановлення радянської влади на Україні у 1919 році, тут утвердилась військово-пролетарська диктатура, точніше воєнно-більшовицька партійна диктатура, основними рисами якої були:
керівна роль більшовицької партії у державному будівництві, ліквідація з цією метою політичного плюралізму і у підсумку - інтеграція більшовицької партії у владу;
розвиток для зміцнення системи державних органів, безпосередньо повязаних із здійсненням функцій оборони і придушення опору класових противників;
утворення поряд з передбаченими Конституцією органами державної влади нелегітимних державних органів;
крайня централізація управління;
формування органів командно-адміністративної системи;
згортання державних органів і правових норм, розрахованих на керівництво в умовах ринкових форм господарювання, з одночасним розвитком державних органів і правових норм, повязаних з проведенням воєнно-комуністичних заходів в економіці;
перехід до воєнних або напіввоєнних методів управління, широке використання заходів позаекономічного державно-правового примушування;
широке застосування суворо класової репресії, спрямовано на ліквідацію не тільки осіб, які вчинили антирадянські злочини, а й ідеологічних противників.
Пізніше, ці акції в найгостріші періоди боротьби набували характеру масового політичного терору. Внаслідок зазначеного відбувався процес становлення тоталітарно-репресивного режиму в країні.
Підгрунтя вищезазначеним процесам в повній мірі забезпечила Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, прийнятої 10 березня 1919 року в місті Харкові.
Ссылки
[1] - Куприц Н.Я. Из истории науки государственного права. - М., 1971 г. - с.121.
[2] - Вісник Академії правових наук України - № 2 (9). Харків “Право”, 1997 рік - с.34.
[3] - Історія України / Під ред-ю О.Д. Бойко. - Київ. Видавничий центр Академія, 1999 р.
[4] - А.Й. Рогожин. Історія держави і права України. - Київ. “Ін юре”. 1996 р. - с.112.
[5] - О. Фрицкий. Конституційне право України / Вісник Академії правових наук України № 1 (12). - “Право", 1998 рік - с.34.
[6] - А.Й. Рогожин. Історія держави і права України. - Кив. “Ін юре”, 1996 р. - с.113.
[7] - А.Й. Рогожин. Історія держави і права України. - Кив. “Ін юре”, 1996 р. - с.113-114.
Список використаної літератури
- Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919 року.
- Конституція України 1996 року.
- А.И. Рогожин. Історія держави і права України. Частина 2. - Кив. “Ін юре”, 1996 р.
- Історія України / Під ред-ю О.Д. Бойко. - Київ. Видавничий центр “Академія”, 1999 р.
- Хрестоматія з історії держави і права України. Том 2/Під ред-ю В.Д. Гончаренка - Кив. “Ін юре”, 1997 р.
- Вісник Академії правових наук України. № 1 (12) - Харків. “Право”, 1998 р.
- Вісник Академії правових наук України. № 3 (10) - Харків. “Право”, 1997 р.
- Вісник Академії правових наук України. № 2 (9) - Харків. “Право”, 1997р.
- Куприц Н.Я. Из истории науки государственного права. - М., 1971г.
- История государства и права Украинской ССР. Том 2. - Киев, 1987г.