Конституційні погляди Станіслава Севериновича Дністрянського
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
? Італія, Румунія, Греція.
До другої групи відносять англійську та прусську системи. Цілком іншим шляхом, ніж у Франції, розвивалось питання локальної самоуправи в Англії. Тут почином всієї адміністрації є англійський selfgovernment (самоуправа), тобто поняття локальної самоуправи, яке виросло якраз на англійському ґрунті. Вона повстала вже в середніх віках на аристократичних станових основах та концентрувалася в так званих графствах і в становищі так званих мирових суддів. Ці останні мали головний вплив на всю внутрішню адміністрацію. Але ця система не могла довго утримуватися. Змагання до утворення спільної німецької Держави мусили її змінити. З хвилею заснування Німецької Держави підпорядковано комунальну самоуправу під спільний державний інтерес. Мета її, одначе, та сама, як в Англії а саме: гармонія між центральною та локальною владою для спільного загального добра.
До третьої групи належить у першому ряді бельгійська система. Вона основується на самоуправі локальних комун, причому державній владі припадає осібний круг поділу. Бельгійська система виросла на демократично-правовій основі, опираючись на pouvior municipal французької конституції. Національний конгрес підніс згадане pouvior municipal до значення четвертої влади в державі побіч законодавчої, виконуючої та судової влади. Державні уряди не мають принципового права втручатися в коло ділення органів самоуправи. Лише тоді, коли є небезпека для публічного добра, можуть державні уряди вимагати затвердження поодиноких адміністративних актів самоуправи через державну владу або можуть їх знести, оскільки опираються законам. Тобто, центральна влада має лише опосередкований вплив на самоуправу і тільки в окремих випадках.
На другому ряді Швейцарська система. Вона відрізняється від бельгійської тим, що остання опирається головним чином на самоуправи міст, між тим коли перша стоїть в основному на самоуправі сільських громад.
В кінці, до третьої групи належить система північних держав Америки. Перші колоністи американських північних держав були дрібні селяни. Вони мешкали тісно побіч себе. Невдовзі настала дуже жива торгівля та живий промисел у всіх селах та поміж ними, так що не було часу, щоб виробилась різниця між аграрним селянством та промисловим міщанством. Тому не було різниця між містом та селом бо навіть з найменшої оселі могла повстати невдовзі торгівля і промислове місто.
Таким чином бачимо побіч звязкової центральної влади цілком окрему систему поодиноких держав, а в їх обємі окрему та самостійну управу поодиноких комун, почавши від громади. Всі вони мають повну самоуправу, і як вони ні в чому не торкаються центральної звязкової влади, так центральна влада не порушує ні в чому їхньої самоуправи. Місцеве самоврядування в конституційному проекті вчений ставить на рівень одного з провідних інститутів демократичного конституційного ладу. Обґрунтував його найбільш суттєві, вихідні положення, сформував правову систему (округ, повіт, громада). Вперше визначив роль територіальної громади як природної асоціації громадян (сіл, міст) та нормативно закріпив демократичний порядок формування органів місцевого самоврядування. Законодавче розмежування С.С. Дністрянським компетенції органів місцевого самоврядування (округ, повіт, громада) створило конституційні гарантії, які унеможливили втручання органів держави у сферу повноважень місцевого самоврядування. На конституційному рівні вперше встановлено право держави регламентувати питання місцевого самоврядування у законодавчому порядку та водночас обовязок держави надавати всебічну підтримку й допомогу місцевомусамоврядуванню.
3. Демократія та її майбутнє за С.С. Дністрянським
Демократія (з грец. демос+кратія=народ+влада=влада народу) форма правління в державі, при якій єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обираних представників (представницька демократія) [10].
Доба французької революції витворила побіч ідеї держави ідею народу, побіч поняття державного авторитету, поняття народного авторитету. В боротьбі проти суверенності держави Ж.Бодена прийнялась теорія суверенності народу Ж.Ж.Руссо. Від доби ренесансу опинились індивідуум і народ в таборі проти середньовічної та абсолютистичної держави. Індивідууми боролись за права людини, народ за право політичної участі в державній справі. У французькій революції і одиниця і народ отримали перемогу, здобувши les droits de lhomme (за права людини) для індивідуумів, та la souverainete du peuple (народний суверенітет) для народу. Хоча із тієї боротьби вийшла переможена держава, вона не перестала існувати, Ала мусила признати людині певні права особистості і політичні, а також признати участь народу в правлінні державою, ставлячи конституції держави на підставах демократичних з volonte generale (генеральний) на чолі народу. Не без причини говорить творець цієї конституції Ж.Ж.Руссо про volonte generale, яка виразно відрізняє від volonte des tous (воля всіх), бо вже по його концепції народ не є звичайною сумою громадян, але колективом вищого ступеня, що тільки в цьому характері заслуговує на вирішальну роль у державі. Коли ж він говорить про суверенність народу, протиставляючи її суверенності держави, тобто суверенності, він мав на думці те саме засідаюче ставлення народу в державі, яке в минулому прислуговувало монархові чи іншому суверенові. Том?/p>