Колоніальна система в Європі і країнах Сходу

Дипломная работа - История

Другие дипломы по предмету История

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дипломна робота

 

Колоніальна система в Європі і країнах Сходу

ПЛАН

 

Вступ

1. Ранній європейський колоніалізм в країнах Сходу

а) початок колоніальної ери: причини і початковий етап

б) боротьба європейських держав за території на Сході з початку XVI до середини XVIІІ ст. та її наслідки

2. Колоніальна система в ХІХ на початку ХХ ст.

а) перший етап промислового перевороту в Європі і його вплив на країни Сходу

б) другий етап промислового перевороту в Європі і країни Сходу

Висновки

ВСТУП

 

Період колоніалізму охоплює час з початку XVI ст. і до середини ХХ ст. в цей період Захід отримує перевагу над Сходом і в тій чи іншій формі підкоряє собі країни Азії і Африки. Найбільшого розширення колоніальна система досягає в перші два десятиліття ХХ ст. тоді виникло переконання, що весь світ буде поділений між великими державами, а потім відбуватимуться тільки його переділи. Але цього не відбулося. Колоніальна система скоро почала розпадатися. Серйозний удар по ній був зроблений ще у другій половині ХІХ ст. революцією Мейдзи в Японії. Після Першої світової війни стали реально незалежні Туреччина (Кемалістська революція), Іран (прихід Реза-шаха до влади), Китай (встановлення влади Гоміньдану). Отримали самоуправління Сирія, Ліван, Ірак. Остаточно розпалася колоніальна система після Другої світової війни. Умовною датою розпаду системи можна вважати 1960 рік “Рік Африки”, після чого залишилися тільки анклави колоніалізму. ХІХ початок ХХ ст. можна назвати періодом найвищого розвитку колоніалізму.

У літературі прийнято виділяти три періоди колоніальної експансії:

  1. “торговий колоніалізм” - з початку XVI до середини XVIІІ ст., який характеризується гонитвою за “колоніальними” товарами для вивозу в Європу;
  2. “колоніалізм епохи промислового капіталу”, або “колоніалізм періоду першого етапу промислового перевороту”, або “період експлуатації методами промислового капіталу”, - друга половина XVIІІ кінець ХІХ ст., коли основним методом експлуатації колоній і всього неєвропейського світу став вивіз європейських товарів у ці країни;
  3. “колоніалізм епохи імперіалізму”, або “колоніалізм періоду монополістичного капіталу”, або “колоніалізм періоду другого етапу промислового перевороту” коли до колишніх методів використання ресурсів залежних країн додався ще один вивіз туди європейського капіталу, ріст інвестицій, які привели до промислового розвитку неєвропейських країн.

 

  1. РАННІЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОЛОНІАЛІЗМ В КРАЇНАХ СХОДУ

 

Початок європейського вторгнення в країни Сходу співпадає з епохою Великих географічних відкриттів двохсотлітнім періодом гігантського розширення світових звязків, в першу чергу торгових. На протязі двох століть європейські мореплавці, спочатку португальські і іспанські, а потім голландські, англійські і французькі проклали шлях на Схід в Африку, Індію, Південно-Східну Азію і на Захід у Південну і Північну Америку, на Антильські острови, відкрили Австралію. Російські землепрохідці пройшли через Сибір і досягли берегів Тихого океану. Починаючи з Магеллана здійснено ряд навколосвітніх мандрівок.

Великі географічні відкриття, а разом з ними колоніальна експансія були розпочаті Португалією і Іспанією країнами економічно і політично далеко не найрозвинутішими і які менше всього претендували на роль піонерів нової капіталістичної епохи. Чому рух хрестоносців на Схід, рух, який у Європі не затихав на протязі всього середньовіччя, або морська експансія арабів і Китаю не викликали таких бурхливих змін в житті світу, як іспано-португальська, здавалось би, така ж “феодальна” за своїм характером експансія?

Відповідь на це питання багатозначна і протирічлива. Вона лежить у особливостях розвитку того, що ми називаємо європейським (точніше західноєвропейським) світом, на початок епохи Великих географічних відкриттів. Тому що в кінці кінців процес розкладу феодалізму і виникнення капіталістичних відносин робив вплив не тільки на весь західноєвропейський світ, звязаний своєю системою економіко-політичних відносин, але і на світ, який йому протистояв.

Перші колоніальні загарбання здійснювали ідальго Іспанії і Португалії, а фінансували експедиції купці Фландрії і Брабанту; конкістадорів штовхали за моря і океани жадоба наживи і пригод, але потреба в золоті зростала в Європі у величезних масштабах якраз дякуючи розвитку ринкових відносин, які вимагали все більш значних засобів обміну. Якраз тим, що колоніальна експансія (навіть якщо вона здійснювалася на перших порах чи не найбільш “феодальними” країнами Західної Європи Іспанією і Португалією) відповідала потребам капіталізму, який розвивався (на відміну від епохи хрестових походів, морської експансії арабів і китайців), пояснюється та особливість цього руху, що він, розвиваючись разом з капіталізмом, ставав всеохоплюючим і ніс в собі більш глибокі наслідки для народів які колонізували і яких колонізували. Іспанія і Португалія почали колоніальні захоплення, виходячи із прагнень, які здавалося б не мали нічого спільного з капіталістичною тенденцією. Ті, які здійснювали експедиції в Америку та Індію не передбачали наслідків, які в кінцевому рахунку грали на руку їх суперникам.

Які причини сприяли піренейським країнам стати піонерами єв?/p>