Класичний напрям в українській економічній думці
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.І.Я.ФРАНКА
кафедра економіки України
РЕФЕРАТ
на тему:
Класичний напрям в українській економічній думці
виконала:
студентка групи Екс-31с
Гущина Ольга
ЛЬВІВ 1999
План
1. Економічні погляди Івана Вишенського на тлі тогочасної доби.
2. Економічна система М.А. Балудянського та її роль у розвитку економічної думки.
3. Політекономіст і статистик Т. Ф. Степанов.
Кожен раз, коли в Україні встановлюється процес національного відродження, виростав інтерес до історії української економічної думки, всебічне вивчення якої фактично ніколи не мало достатньо сприятливих умов. Лише в українському зарубіжжі не припинилося вивчення історії економічної думки, але сили, залучені до цього, були незначні, малими були й можливості вивчення першоджерел.
Що негативно позначилося на дослідженні історії української економічної думки, пізнанні її персоналіїв, місця і ролі їх розвитку взагалі.
- Економічні погляди Івана Вишенського на тлі тогочасної доби
Яскравою постаттю українського громадянства кінця XVI - початку XVII ст. Був Іван Вишенський, точні дані його народження і смерті досі не встановлено. Не тільки прихильники, але і противники визнають небуденний талант цього полеміста. Свої твори він присвячував захисту православної церкви, але також наповнявав її відповідним соціально-економічним змістом.
На рубежі XVI- XVII ст. В Україні стались значні зміни, що позначилось на розвитку продуктивних сил, зокрема помітним був поступ сільського господарства, ремесел і торгівлі. Це вело до поглиблення суспільного поділу праці, виробничої спеціалізації районів, розвитку міст. Розвиток товарності сільського господарства супроводжувався утвердженням фільварків і магнатського землеволодіння. Вже в середині XVI ст. На українських землях було понад 100 магнатських і тисячі шляхетських маєтностей.
У містах - осередках ремесла - працювали нацкваліфікованіші ремісники. Ремісники в містах України, як і Західної Європи, обєднувалися в цехи. Внаслідок того склалися міські цехові корпорації професійного релігійного та змішаного типу. Одночасно зароджується мануфактурне виробництво, сприятливою базою для цього були промисли.
Розвиток сільського господарства і ремесла, виникнення нових виробників супроводжувалися інтенсифікацією торгівельних відносин. На Україні в XVI-XVII ст. Торгівлею займалося переважно купецтво, але не цуралися торгівлі міщани-ремісники, селяни, козаки, феодали і духовенство. Розвивалася внутрішня торгівля, у міжнародних торгівельних зносинах помітним став увесь край. Особливо вигідно виділявся Львів, який мав право складу. Торгівельні зносини України з ближніми і дальніми країнами мали не тільки економічне, але й культурне та суспільно-політичне значення.
Для висвітлення творчої спадщини і життєвого шляху Івана Вишенського особливо багато зробив І.Я. Франко. Його праці про Івана Вишенського можна вважати класичними й етапними, тобто такими, що підбивають підсумок під проведеними до тогочасними дослідженнями про видатного полеміста. Іван Вишенський був родом із містечка Судова Вишня на Львівщині. Майже все своє доросле життя провів на горі Афон у Греції, іноді навідуючись на Україну. Досі ніхто не встановив причин того, чому Іван Вишенський прирік себе на аскетичне життя. Однак його ніколи не покидали думки про долю україни, про яку писав у своїх працях і листах. Особливо активною стала публіцистична діяльність Івана Вишенського після Брестської унії 1596 року. Отже не дивно, що всі його найвизначніші твори були написані з 1597 по 1601 рік. Вони разом з іншими були впорядковані самим Іваном Вишенським в окрему Книжку.
Виступаючи за чистоту матірної православної церкви, проти єретиків будь-яких проявів, Іван Вишенський мав на увазі збагачення духовенства, монастирів, пристосування релігії до потреб фільваркового господарства, він виступав проти підпорядкування церкви земельним магнатам, закликав людей, щоб вони монастирі з-під влади фільварків звільнили. Отже, людську, в тому числі й господарську діяльність Іван Вишенський обмежував релігійними догмами в їх традиційній конструкції.
Соціально-економічні процеси, що відбувалися в тогочасному українському суспільстві, зачіпали і монаший стан. Іван Вишенський в цілому захищав монахів, але разом з тим критикував тих. Які намагалися розбагатіти, вели паразитичне існування. Монахи відвідували корчми, нагромаджували гроші, нерідко вели світський спосіб життя. Це осуджував Іван Вишенський. Тих монахів, які гроші нагромаджують, займаються лихварством та іншими мирськими справами, не достойно зараховувати до монашого стану. Полеміст висунув своє розуміння соціальних верств селянства і фільваркового панства. Якщо поставити питання про різницю між селянином і паном, то, на думку Івана Вишенського, вона зводилася до глибини вірності церкві. Селянин - це той , хто як невільник служить цьому світові. Що стосується шляхти, то вона себе занапастила надмірними служіннями життєвим принадам і розкоші. Ці вимоги були не тільки релігійними, а стосувалися соціально-економічного змісту обрядовості. Вони наповнені господарськи