Класична школа політичної економії та її еволюція
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?нятих у сільському господарстві. Саме природа, земля примножує це багатство, оскільки здатна плодоносити і давати нові врожаї. В усіх інших галузях виробництва, вважали фізіократи, нічого нового не створюється, а лише переробляється те, що створено в сільському господарстві. Найвидатнішим представником школи фізіократів у Франції був Франсуа Кене (1694-1774 рр.). Його основна робота має назву "Економічна таблиця" (1758 р.).
Найголовніші ідеї Ф. Кене:
1. Ф. Кене критично ставився до теорії меркантилістів, вважаючи їх погляди поверхневими. Він намагається створити цілу систему економічних ідей, які б складали певну економічну концепцію.
2. Ф. Кене вважає, що в економічному житті суспільства діють такі ж обєктивні економічні закони, як і в природі. Водночас Ф. Кене ще не бачить різниці між законами природи та економічними законами.
3. Ф. Кене поділяє все суспільство на три великі класи:
виробничий клас, до нього належать фермери, селяни;
клас земельних власників (феодалів);
безплідний клас, до якого він відносить ремісників, купців, банкірів, лихварів.
4. Найважливіша заслуга Ф. Кене полягає в тому, що в своїй "Економічній таблиці" він проводить першу в історії економічної науки спробу розглянути процес суспільного відтворення і те, як відбувається обмін виробленої продукції між цими трьома класами, реалізується вироблена продукція і створюються умови для початку нового виробничого процесу.
5. Ф. Кене одним з перших вводить в економічний обіг поняття "чистий продукт" як різницю між повною вартістю сільськогосподарської продукції і витратами на її виробництво. Але "чистий продукт", за Кене, створюється лише в сільському господарстві.
6. Ф. Кене поділяє вкладений капітал на основний та обіговий. Основний капітал (Кене називає його "початкові аванси") - це витрати на знаряддя праці, сільськогосподарські споруди, придбання худоби, на те, що використовується протягом декількох років.
Обіговий капітал ("річні аванси" по Кене) - це витрати на посівний матеріал, робочу силу.
Отже, Ф. Кене вводить багато правильних категорій і проводить їх досить ґрунтовний аналіз. Але його погляди обмежуються лише сільським господарством, і це дало підставу для критичного ставлення до теорії фізіократів з боку найвидатнішого представника англійської класичної економічної школи Адама Сміта.
Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723-1790 рр.) - один з найвідоміших і найшановніших економістів світу, і хоча його ідеї були розроблені більш ніж 200 років тому, вони й зараз ще не втратили своєї актуальності.
Головна робота А. Сміта має назву "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.), або просто "Багатство народів". Ця робота складається з пяти великих книг і має таку структуру:
1 книга - аналіз вартості товару і додаткової вартості, а також: її конкретних форм - прибутку та земельної ренти;
2 книга - аналіз природи капіталу, його накопичення та функціонування;
3 книга - аналіз розвитку економіки Західної Європи в епоху феодалізму та становлення капіталізму;
4 книга - аналіз та критика теорії меркантилістів і фізіократів;
5 книга - аналіз фінансів держави, її видатків та доходів.
Основні теоретичні ідеї А. Сміта:
1. Політична економія у А. Сміта формується в цілісну систему наукових поглядів як закінчена система, в якій одне положення логічно випливає з іншого.
А. Сміт поглиблює і розвиває теорію трудової вартості: по-перше, на відміну від У. Петті та фізіократів, Сміт підкреслює, що праця є джерелом багатства в усіх галузях суспільного виробництва; по-друге, він розрізняє споживчу вартість товару та його мінову вартість і показує, що в основі пропорції обміну одного товару на інший лежать витрати праці на їх виробництво; по-третє, А. Сміт розглянув дію закону вартості, хоча й вважав, що цей закон діяв лише до капіталізму.
3. Водночас теорія трудової вартості А. Сміта носить суперечливий характер. Відкривши дію закону вартості, А. Сміт не зміг пояснити на основі цього закону створення додаткової вартості (прибутку). Якщо робітник продає підприємцю свою працю, то, згідно з законом вартості, він має отримувати таку заробітну плату, яка б дорівнювала вартості його праці. Але якщо віддати робітникові всю вартість товару, створеного його працею, то підприємець не матиме прибутку. Звідси А. Сміт робить висновок, що закон вартості діяв лише до капіталізму. При капіталізмі закон вартості вже не діє, а вартість товару визначається як сума доходів трьох основних класів суспільства: робітників, підприємців і землевласників.
Вартість товару = заробітна плата + прибуток + земельна рента.
Ця формула отримала в економічній літературі назву "догма Сміта".
Як бачимо, А. Сміт не включає у вартість товарів вартість засобів виробництва, оскільки вважає, що вартість останніх також складається із заробітної плати, прибутку та земельної ренти. Це пояснюється тим, що А. Сміт не розумів подвійного характеру праці, а саме того, що конкретною працею робітник переносить вартість засобів виробництва на товар і створює його споживчу вартість, а абстрактною працею створюється нова вартість.
Недоліком теорії трудової вартості А. Сміта є також те, що він не розрізняв індивідуальну та суспільну вартість товарів.
Теорія трудової вартості А. Сміта мала величезне значення, оскільки Сміт розумів під багатством країни продукт, який створюється праце