Китай у середині XVII – на початку ХХ століття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
µрівників руху. Таким чином, як і в інших селянських рухах, китайські селяни не пішли далі за встановлення "справедливої" монархії. Тайпіни приділяли велику увагу військовій справі і незабаром створили боєздатну армію, що відрізнялася строгою дисципліною. У березні 1853 р. війська тайпінів узяли Нанкін столицю Китаю в період Мінської династії який був проголошений столицею "небесної держави". Незабаром після цієї події був обнародуваний документ під назвою "Земельна система небесної династії", значення якого виходило за рамки його офіційного найменування практично він був програмою антифеодальної селянської революції. Цей документ передбачав розподіл землі на зрівняльних основах, звільнення селян від орендної плати поміщикам надання рівноправя жінкам, аж до рівного з чоловіками доступу на державну службу, державний захист непрацездатних, заходи боротьби з корупцією і ін.
Влада тайпінів на частині території Китаю проіснувала до 1864 р. Основними причинами її загибелі, не рахуючи деяких стратегічних прорахунків тайпінських керівників і розколу в їх середовищі, були інтервенція західних держав і внутрішнє розкладання тайпінского руху. Тайпінські армії втратили минулу боєздатність, а тайпіни в цілому широку підтримку народу. Вони потерпіли поразку під ударами обєднаних військ маньчжурської династії і китайських поміщиків, підтриманих інтервентами. Проте повстання Тайпінів мало велике історичне значення, стало передвісником китайської буржуазно-демократичній революції, передвісником національно- визвольної боротьби.
3. Китай після занепаду держави тайпінів
Тайпінське повстання і "опіумні" війни потрясли Цінський Китай. При цьому в державному ладі не відбулося істотних змін, за виключенням деяких перетворень в структурі державних органів. Знаменною подією зявилася установа в 1861 р. після третьої "опіумної" війни державного органу, що відає закордонними справами під назвою Головна канцелярія по закордонних справах, яка не була відомством по закордонних справах в звичайному розумінні цього слова. Головні чиновники канцелярії працювали в ній за сумісництвом, були, як правило некомпетентні, що утрудняло переговори з ними представників іноземних держав. Та все ж поява в державній структурі спеціального органу по закордонних справах стало певною віхою, що означала кінець багатовіковій ізоляції країни. У 1885 р. зявилося ще одне центральне відомство адміралтейство (канцелярія по військово-морських справах). Організації його передувало знищення китайського флоту в час франко- китайської війни 1884 1885 рр., що закінчилася підписанням ще одного нерівноправного договору і захопленням французами Аннама. Проте засоби асигновані на будівництво флоту, пошли в основному на будівництво літнього імператорського палацу під Пекіном, туди ж були направлені і люди що призначалися для служби у флоті. Китай як і раніше залишався беззбройним перед лицем іноземної агресії.
Після придушення повстання тайпінів була скасована система двох губернаторів в провінціях (військового і цивільного) і місцева влада зосередилася в одних руках. У структурі провінційного управління закріпилися ті, що виникли в останній період боротьби з тайпінським рухом комітети з відновлення порядку, що складалися з головних провінційних чиновників, а саме: скарбника, судового чиновника, соляного контролера і зернового інтенданта. Намісники отримали право страчувати без попередньої санкції зверху осіб, викритих в приналежності до таємних товариств, що мають метою скинення існуючого ладу, і "відкритих бунтівників і розбійників". Разом з тим маньчжури, зберігши пануюче положення, були вимушені надати китайським феодалам, що врятували разом з іноземцями Цінську династію, більше число державних посад. Характерною особливістю формування державного апарату тих часів є розширення відкритого продажу посад, посилення свавілля чиновників.
Експансія іноземного капіталу, що різко посилилася, до Китаю привела до захоплення ним найважливіших позицій в економіці, до виникнення порівняно сильного і динамічного іноземного сектора в економіці. Країна перетворювалася на напівколонію західних держав. У 6080-і рр. XIX в. виникають перші китайські капіталістичні підприємства. Первинно це казенні або казенно-приватні заводи арсенали і майстерні, а потім приватні підприємства, що діяли також під контролем держави. Ведучою силою національної буржуазії, що формувалась, стали крупні чиновники і поміщики. Раніше національної утворилася в Китаї компрадорська (посередницька) буржуазія, що виступала як сила, прагнуча зберегти антинародний і антинаціональний маньчжурський режим. Вторгнення в країну іноземного капіталу покінчило з відносною замкнутістю китайського села, залучило сільське господарство Китаю до світовому ринку.
Зростання національного капіталізму, розширення економічних звязків в країні, виникнення крупних економічних і культурних центрів створили умови для утворення китайської нації, розвитку національної самосвідомості. Поразка Китаю у війні з Японією (1895 р.) і особливо імперіалістичний розділ країни активізували діяльність патріотичних сил. В кінці XIX в. великий вплив на її суспільне життя зробила група інтелігентів на чолі з публіцистом і філософом Кан Ювеем, що представляла інтереси національної буржуазії і поміщиків, що обуржуазнювалися. Ця група виступала за модернізацію країни, за проведення реформ з доп?/p>