Історія створення та діяльність Української повстанської армії

Курсовой проект - История

Другие курсовые по предмету История

в колишній голова уряду Західноукраїнської Республіки Калевицький. Львівська радіостанція повідомила про це населення Західної України і також передала Пасторський Лист благословення митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.

На акт 30 червня 1941 року німецькі фашисти прореагували вороже. Гітлер вважав, що недоцільно співпрацювати з поневоленими Москвою народами. А Розенберг, який виконував у нацистському уряді обовязки міністра “східних” територій, зокрема, писав: “Родюча і багата Україна повинна стати німецькою колонією, територією, заселеною німецькими селянами із Західної Німеччини та Саксонії”. В умовах окупаційного режиму ОУН розпочала роботу зі створення збройних сил. Однак німецька окупаційна адміністрація вдалася до жорстоких репресій проти українських самостійницьких течій і ліквідувала всі спроби легального творення військових структур. 15 вересня 1941 року гестапівці схопили С. Бандеру і Я. Стецька. Тоді ж було заарештовано близько 300 членів ОУН, 15 керівних діячів цієї організації розстріляно. Майже до кінця війни Бандера і Я. Стецько були вязнями концентраційного табору “Заксенхаузен”. В директиві поліції безпеки СД N12/41 від 25 листопада 1941 року з грифом “секретно, державної важності” говорилось: “Всі активісти бандерівського руху повинні негайно арештовуватись і після ретельного допиту мають бути ліквідовані під виглядом грабіжників”. Репресії гестапо набирали дедалі більших масштабів. В Миргороді (Полтавщина) розстріляно заступника Крайового Проводу ОУН Миколу Лемика, в Житомирі членів обласного проводу В. Хому, М. Кравса, в Києві В. Щирбу, О. Саднецького. Від рук німецької поліції гинуть в Кривому Розі Г. Максимець, С. Шерстюк, на Волині Г. Максимюк, О. Бродич, в Джанкої (Крим) М. Любик, 25 липня 1942 року, відстрілюючись від гестапівців, у Києві загинув крайовий провідник ОУН Київщини Дмитро Орлик. 04.07.1942 р. у львівській вязниці гестапо закатувало військового референта ОУН І. Климіва (псевдонім “Легенда”). Єдині слова “Легенди” були: “Звуся Іван Климів Легенда, більше з вами говорити не буду”. Того ж року від фашистських катів у Львові загинули А. Марченко - автор пісень “Ми Українські партизани”, “Ми зродилися із крові народу”, Ю. Петрeчко відомий західноукраїнський громадський діяч.

На підпільній першій Конференції ОУН у вересні 1941 року відхилено постанову про негайний перехід до загального збройного опору, але визначаються як найближчі завдання: 1) пропагандистська діяльність по підготовці українського населення до активної боротьби з німецькими окупантами; 2) збір та складування зброї; 3) масове навчання членів ОУН військової справи. Для здійснення цих завдань Військова Референтура Проводу ОУН створює Крайовий Військовий Штаб. Незабаром організовується сітка військових референтів при крайових, окружних, районних і повітових проводах ОУН. Ця сітка охоплювала більшу частину українських етнографічних земель на захід від Дніпра та окремі частини східної та південно-східної України. Всі члени ОУН були зобовязані пройти військові вишколи. Найбільшою вишкільною базою для членів ОУН була Школа ОУН Військових Кадрів “Тигри”, що діяла в Долинському повіті Станіславської області. Так виникає мережа військових підрозділів ОУН Української Національної Самооборони. УНС це ще не Повстанська армія. Але вона означала етап переходу до відкритої збройної боротьби.

До кінця 1942 р. в ОУН переважала доктрина, згідно з якою необхідно було створювати регулярну армію. При цьому прояви партизанських дій засуджувалися як провокаційні. Наприкінці 1942 р. поблизу Львова відбулася конференція військових референтів вищих проводів ОУН, яка переглянула існуючі концепції і висловилась за доцільність творення партизанських і регулярних структур під назвою військові відділи ОУН. Одночасно створено робочу групу у складі Василя Івахіва (псевдонім “Сонар”), Михайла Медвідя (псевдонім “Карпович”) і Луки Павлишина для вироблення військових статутів та інструкцій.

Формування перших військових відділів ОУН почалося на Волині під керівництвом Сергія Качинського (псевдонім “Остап”) у середині жовтня 1942 р. (30 травня 1947 р. Українська Головна Визвольна Рада проголосила 14-тe жовтня 1942 р., на який припадає і козацьке свято Покрови, офіційною датою народження УПА.) 07.02.1943р. сотня Григорія Перегійняка (псевдонім “Коробка”) напала на німецькі поліційні бараки у містечку Володимирець (Рівненщина).З цього часу розпочинається антинацистська боротьба ОУН. 3-тя конференція ОУН 17-21.02.1943р. схвалила прийнятий курс на збройну боротьбу з окупаційним режимом. Перші підрозділи УПА створювалися на Волині та Поліссі для оборони населення від німецького терору і захисту від радянських партизанів (діяли у цьому регіоні з зими 1942-43рр. і своїми акціями провокували каральні заходи гітлерівців щодо українського цивільного населення). Наприкінці 1942 - 1-й половині 1943рр. військові відділи налічували кілька тисяч чоловік. Загальне керівництво відділами здійснював командир Р.Д. Клячківський. На чолі штабу стояв В. Івахів. Після загибелі В.Івахіва 13.05.1943р. Крайовий військовий штаб очолив В. Сидор. Однак дії військових відділів не переносилися з Волині та Полісся у Галичину, а робилися спроби поширити впливи на Білорусь та Наддніпрянську Україну. Це пояснювалося тим, що німецький окупаційний режим у райхскомісаріаті “Україна” був значно жорстокішим, ніж у дистрикті “Галичина”. Відповідно були й передумови для стрімкого росту чисельності УПА та поширення антин?/p>