Історія єкономічної теорії
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
вивісок і вдаватися до
перейменувань з кількох причин. По-перше, через відсутність в Україні
відповідних кафедр. (Цей факт одне з яскравих свідчень жалюгідного
значення, яке надавалося історії економічної думки українських, і не лише
в українських, вузах.) На жаль, на рівні вузів ситуація щодо цього майже
не змінилася. По-друге, тому що у всьому світі, і в колишніх
соціалістичних країнах також, у ХХ ст. історія економічної думки (вчень)
завжди досліджувалась і викладалась відповідно як наукова й навчальна
дисципліна. Відрадно, що завдяки новій стратегії Міністерства освіти
України значно розширилося коло майбутніх спеціалістів у галузі економіки,
зобовязаних вивчати історико-економічні науки. До цього залучені студенти
державних і недержавних економічних вузів, де курси економічної історії та
історії економічних вчень набули статусу нормативного.
Заради справедливості слід констатувати існування в літературі точки зору,
за якою не лише марксизм, а “вся сучасна економічна теорія, незважаючи на
вражаючий прогрес, перебуває у глибокій кризі” [3]. Нову її парадигму ще
потрібно виробити. Отже, наукова революція справа майбутнього.
Роль традиції
У моделі розвитку науки Т. Куна важлива роль відведена традиції.
“Нормальна наука, на розвиток якої змушені витрачати майже весь свій час
більшість вчених, грунтується на припущенні, що наукове товариство знає
світ, який нас оточує. Багато успіхів науки породжуються завдяки прагненню
товариства захистити це припущення, і якщо необхідно, то й дуже дорогою
ціною. Нормальна наука, наприклад, часто пригнічує фундаментальні
нововведення, тому що вони неминуче руйнують її основні настанови” [2]. В
економічній науці до цього додаються ще й інші фактори, насамперед
партійні інтереси (“фурії приватного інтересу”, за висловом К. Маркса).
Отже, за моделлю розвитку науки Т. Куна, традиція у науковому товаристві
відіграє подвійну роль: стимулятора розвитку науки у межах панівної
парадигми і гальма щодо усвідомлення кризового стану науки й пошуку нової
парадигми.
Дещо розвинемо це положення стосовно панівної раніше марксистської
парадигми. З одного боку, традиція (заклики до “творчого розвитку науки”)
не виключала введення в парадигму певних нових положень. Неодмінною умовою
цього було те, що ці положення не повинні розхитувати чи руйнувати панівну
парадигму. Мета гнучкіше пристосування до змін у світовій та
національній економіці, економічній теорії Заходу, введення у марксистські
ортодоксальні трактування елементів реалізму тощо. Такими були, наприклад,
теза про дві функції “сучасної буржуазної політекономії” ідеологічну та
практичну, уточнення хронологічних меж та сутності “кризи вульгарної
політекономії”, розвиток ідеї Ф. Енгельса про політичну економію у
широкому і вузькому значенні та ін. В історії економічної думки наведені
вище тези й положення активно розвивало багато українських вчених (Р. Х.
Васильєва, С. М. Злупко, І. І. Кукурудза, С. В. Мочерний, В. Д. Сікора та
ін.). До цього ж розряду слід віднести і положення про подолання
догматизму в розробці й викладанні політичної економії (В. К. Черняк, А.
К. Покритан, І. С. Ястремський та ін.), матеріальне і нематеріальне
виробництво тощо.
З другого боку, традиція (заклики до захисту статус-кво, підтримувані
владою) гальмувала розвиток справді нових положень, небезпечних для
панівної парадигми, обгрунтованих українськими вченими (В. П. Корнієнко,
Ю. М. Пахомов): положення про робочу силу як товар в умовах соціалізму;
концепція “ринкового соціалізму”. Більше того, автори подібних трактувань
підлягали остракізму, шельмуванню. Це та реальна “дорога ціна” захисту
панівної парадигми, про яку в абстрактній формі висловлювався Т. Кун, не
говорячи вже про загальний застій в економічній науці.
Подвійна роль традиції в українсько-радянському науковому товаристві
сприяла такому самому подвійному впливу політичної економії й
історико-економічних наук на економічну політику держави. З одного боку,
заохочувався пошук шляхів підвищення ефективності суспільного виробництва,
реформування господарського механізму, вивчення досвіду та досягнень країн
розвинутої ринкової економіки. З іншого, всупереч зазначеному вище,
обмежувалося поле пошуку, він гальмувався, в цілому прирікався на невдачу.
Таким чином, традиція у науковому товаристві з панівною марксистською
парадигмою активно перешкоджала будь-якій системній трансформації
економіки. Іншими словами, вона ефективно виконувала свою функцію захисту
існуючого в ті часи державного соціалізму. Натомість традиція наукового
товариства Заходу за будь-яких парадигм економічної науки спрямована на
захист ринкового типу економіки, а тим самим і на системну трансформацію
ринкового типу.
Вибір парадигм. До якої ж наукової парадигми (парадигм) відбувся перехід?
Чи існує тут вибір взагалі? На основі якої парадигми досліджувати і
викладати історію економічної думки у подальш?/p>