Історія воєн у Швеції в XVII столітті
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ю, що дозволило шведам перекинути значні підкріплення до Німеччини. Французи атакували Ломбардію і Іспанські Нідерланди.
У відповідь в 1636 р. іспано-баварська армія під командуванням принца Фердинанда Іспанського перейшла річку Сомм і увійшла в Компєн, а імперський генерал Матіас Галас спробував захопити Бургундію.
Слід відзначити, що армії противників намагались не вступати у вірішальну битву, прагнучи виснажити один одного, нападами на комунікації і тили. Війна набула затяжного і виснажливого характеру. Більше всього від цього страждало мирне населення, яке нещадно грабували всі армії. Особливо в цьому сенсі відрізнялись французи. Селянам доводилось тікати в ліси, часто вони створювали партизанські загони які нападали на невеликі військові підрозділи і намагались обороняти свої села. Тим не менш, війська Габсбургів раз за разом терпіли поразки. Останній період війни протікав в умовах виснаження обох супротивних таборів, викликаного колосальною напругою і перевитратою фінансових ресурсів.
Влітку 1636р. саксонці і інші держави, що підписали Празький мир, повернули свої війська проти шведів. Разом з імперськими силами вони відтіснили шведського командувача Іоанна Банера на північ, проте були розбиті в битві біля Віттштока.
У 1637 р. помирає Фердинанд II, імператором стає його син - Фердинанд III, який хоча і не перебував під таким вливом єзуїтів як батько, проте не погоджувався на поступки протестантам і продовжував війну.
У 1638 р. в Східній Німеччині іспанські війська під командуванням баварського генерала Готфріда фон Гелейна атакували переважаючі сили шведської армії. Уникнувши розгрому, шведи провели важку зиму в Померанії. [4, c. 325]
У 1642 р. Кардинал Рішельє помер, а через рік помер і король Франції Людовик XIII (король Франції). Королем став пятирічний Людовик XIV. Його регент, Кардинал Мазаріні.
2 листопада 1642 р. у битві під Брейтенфельдом шведи розгромили імперців і зайняли Лейпціг. 19 травня 1643 р. французи під командуванням принца Конде розбили іспанські війська битві при Рокруа.
У 1645 р. шведський маршал Леннарт Торстенсон розбив імперців у битві під Янковом біля Праги, і Принц Конде розбив Баварську армію в битві при Нердлінгені.
Видатний католицький воєначальник, граф Франц фон Мерсі, загинув в цій битві. У 1648 р. шведи (маршал Карл Густав Врангель) і французи (Тюррен і Конде) розбили імперсько-баварську армію у битвах під Цусмаргаузеном і при Лансі.
Тільки імперські території і власне Австрія залишалися в руках Габсбургів. Після того як війська антигабсбурзької коаліції створлии безпосередню загрозу Відню, Габсбурги попросили миру.
25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати конгрес для укладення загального миру. Мирни договір підписано 24 жовтня 1648 року одночасно в Мюнстері і Оснабрюці. (Додаток 2)
Війна Торстенссона (швед. Torstensons krig), або війна Ганнібала (норв. Hannibalsfeiden) війна між Швецією і Норвегією, названа кожній із сторін на честь своїх полководців, відповідно Леннарта Торстенссона і Hannibal Sehested. Війна була частиною Тридцятирічної війни.
Що загрожував вже давно розривши між обома державами настав в 1643 р. Війна почалася зробленим за ініціативою канцлера Оксенштерна геніальним вторгненням фельдмаршала Торстенсона з Моравії в беззахисну Голштінію яка була завойована з ходу.
У Швеції розуміли, що її флот не міг дорівнювати з данським; тому, на початку 1644 р., був посланий голландець, що проживав в Швеції, до Амстердама, щоб приватно дістати в Голландії військові судна разом з командою. Так було зібрано 30 судів.
Христіан IV, що дізнався про це, негайно прийняв рішення перешкодити зєднанню голландських судів з шведським флотом інакше було б неможливо перешкодити Торстенсону перекинути армію на острови. У квітні він вийшов в морі, допоміг зі своєю ескадрою данської армії, облягаючою Готенбург, і потім особисто повів свої морські сили в Північне море, шукати ескадру Тіссена, що йшла з Голландії.
Він знайшов свого противника в острова Сильта і 16 травня після жорстокої шестигодинної битви в Королівській бухті в Лістерітифі (що отримала завдяки цьому свою назву) завдав йому важкої поразки. Христиан IV негайно повернувся в Готенбург, залишивши на чолі флоту свого адмірала Проса Вінда, який через вісім днів знову розбив Тіссена і змусив його із залишками судів повернутися до Голландії. Голландський комерційний флот з 700 судів зявився під конвоєм 43 військових судів перед Зундом; комерційні судна пішли далі в Балтійське море. Під час цих побічних операцій в Північному морі шведський флот під начальством адмірала Флемінга закінчив свої озброєння і пішов крейсувати до південного входу в Зунд. Було передбачено зробити висадку на малих данських островах і потім вторгнутися до Зеландії. Від цього плану довелося відмовитися, оскільки Голштінії не можна було знайти достатньої кількості судів для переправи армії Торстенсона. Було вирішено обмежитися заняттям Фемарна; флот став на якір у Фемарн-Бельте. Він складався з 31 військового судна, 7 брандерів і 4 малих галіотов; 4 невеликих судна налічували по 60-75 і близько 350 чоловік команди, з яких третина були солдати. Загальне число знарядь досягло 1360; запас снарядів і пороху хапав на 30 пострілів на знаряддя. Флот був роздільний на 3 ескадри. [1, c. 278]
Число судів в данському флоті було дещо більше, та зате число знарядь менше; їх флот був роздільний на 4 ескадри