Історіографія історії Чехії
Информация - История
Другие материалы по предмету История
позитивізму до марксизму, на позиції комуністичної партії. Вказував на недоліки існуючого ладу незалежної Чехословацької республіки.
Критикував позитивізм школи Голла та історико-філософські погляди Масарика, вимагав пошуку закономірностей історичного процесу, а не фіксації історичних фактів.
В статті “Про національну історіографію" висунув вимогу визначити головні завдання історичної науки, зясувати співвідношення ролі народних мас та особи в історії. Вважав, що історію слід вивчати як історію соціальних низів, простого народу.
В 20-30 рр. XX ст. працював над багатотомними монографіями про Б. Сметану, Т. Масарика, В. Леніна, зображав їх діяльність на соціальному тлі епохи. Відзначав великий вплив Масарика на розвиток чеської науки. Після німецької окупації Чехословаччини емігрував до СРСР. Брав активну участь в діяльності Всесловянського антифашистського комітету, у виступах проголошував ідею словянської солідарності у боротьбі проти гітлерівської Німеччини.
Одночасно займався науковою та викладацькою (Московський університет) діяльністю, остаточно сприйняв марксизм в сталінській інтерпретації.
З липня 1945 р., - президент Чеської академії наук та мистецтв, з 1952 р. - президент Чехословацької академії наук. З 1945 р., - депутат Національних Зборів, з 1946 - член президії центрального комітету комуністичної партії Чехословаччини. В брошурі "Комуністи - спадкоємці традиційного чеського народу" (1946 р) про існування двох напрямів в національній історії - реакційної та прогресивної, революційної, демократичної. Визначав гуситський рух як велику народну національну революцію, післябілогірські часи як період занепаду, вважав, що саме народ, незважаючи на "епоху темряви", проклав шлях до національного відродження. Празьке повстання 1848 р. розглядав як найбільшу гордість чеської нації з часів гусизму.
Після утворення незалежної Чехословацької республіки в 1918 р. виникли сприятливі умови для розвитку чеської історичної науки. Зросла кількість центрів наукових досліджень. Ними, крім Кардового університету в Празі, стали новоутворені університет у Брно, Вища архівна школа, науково-дослідні, Державний історичний інститут, інститути археології Сходу, Словянський інститут. В Римі було створено чехословацький інститут історії, який займався вивченням документів, з архівів Ватикану, що стосувалися Чехословаччини.
Було утворено Чеську академію наук і мистецтв, наукове товариство "Памятник національного відродження", яке досліджувало утворення незалежної держави.
Австрія передала всі архіви, які стосувалися Чехословаччини. Було створено національну систему архівних установ. Розширилася мережа видань спеціалізованих історичних часописів.
В 1935 р. було створено Товариство чехословацьких істориків, яке обєднувало лише професійних дослідників.
В міжвоєнний період плідно розвивалася історична наука, представлена низкою наукових напрямків.
КОНСЕРВАТИВНИЙ НАПРЯМОК, окрім Й. Пекаржа, про науковий доробок якого мовилося вище, репрезентував Й. ШУСТА (1874 - 1945), теж послідовника Я. Голла. Досліджував проблеми політичної, культурної, соціально-економічної історії Чехії часів розвинутого феодалізму. Суть соціально-економічних процесів цього періоду вбачав у переході від натурального до грошового господарства, вважав головним джерелом цього розвитку зростання видобування срібла в чеських копальнях. Сумнівався щодо правильності поглядів Ф. Палацького про масове переселення німців до Чехії в ХШ ст. Довів ненауковий характер тверджень німецької історіографії про проживання німців на території Чехії до приходу на неї словян, про кількісну перевагу німецького населення над чеським в ХШ ст.
В двотомнику "Книги з чеськеської історії" та чотиритомнику "Чеська історія" всебічно дослідив період з 1300 до 1356 р. - розквіту Чеської держави. Вказував на романський вплив на розвиток чеських земель.
В шеститомній праці з історії політики великих європейських держав в 1671-1914 рр. досліджував проблеми капіталістичного розвитку. Генеза капіталізму обумовлена розвитком нематеріальної сфери - капіталістичного духу протестантської етики. Капіталізм першої третини XX ст. розглядав як імперіалізм, виникнення якого повязано з промисловою революцією XIX ст. Виділяв такі риси імперіалізму, як боротьбу за світове панування, за ринки та колонії, монополізацію, зростання ролі банків, посилення нерівномірності розвитку окремих країн. Як і Масарик, першу світову війну та національно-визвольний рух вважав революцією. Був прихильником історико-емпіричного методу, критикував позитивістів за спроби подавати своєрідність історичного процесу у декількох соціологічних формулах.
Плідно працювали історики ЛІБЕРАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО НАПРЯМКУ.
К. КРОФТА (1876 - 1945) - представник другого покоління учнів Я. Голла. Декілька років вивчав матеріали архіву Ватикану, які стосувалися чеських земель. В праці з історії селянства Чехії та Моравії з давніх часів до 1848 р. розглянув правове становище селян, форми їх залежності. На підставі юридичного відношення селян до землі виділив категорії селян за ознаками ступеня забезпеченості землею та права на користування нею. Цей аналіз має наукове значення до сьогодні.
В монографії “Жижка та гуситська революція" критикував погляди Пекаржа, виступив на захист позитивної ролі гуситського руху в чеській історії, враховував в ньому окрім релігійного та націон?/p>