Іслам як монотеїстична релігія
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
роздати їх жебракам). Доречі, мусульманський піст, на відміну від християнського, полягає в повному утриманні від будь-якої їжи та напоїв від сходу до заходу сонця, але в інший час можна їсти і пити будь-що і поринати у будь-які задоволення. Ящо говорити більше про мусульманський піст (рамазан, рамадан), то під час посту потрібно також утримуватись від усього, що може приносити задоволення. Заборонено й процедури пов‘язані з веденням в організмі лікувальних препаратів, уколів. Шаріат стверджує, як піст буде порушено, якщо злизнути хоч крапельку одну, що випадково впала на губу, або, зануривши голову у воду, рятуючись від перегрівання. Статеве збудження та дотик до жінки теж роблять піст недійсним. Крім тілесного посту, потрібне й моральне утримання: негоже сваритися, обманювати, зводити наклепи. Серед найтяжчих гріхів – блюзнірство, осуд Мухамеда, образа духовної особи, які роблять піст недійсними і вимагають подвійного відшкодування. Щодня під час посту перед сніданком мусульманин повинен промовити сакраментальну формулу (нійа), заявивши про намір постити й благати Аллаха благословити його в цьому. Без цього піст недійсний. У вільний час потрібно читати Коран. У мечетях вдень і ввечері мулли читають проповідь. Колективно нічною молитвою відзначається ніч з 26 на 27 рамадана – ніч коли згідно з віровченням, з неба Мухаммеду зійшов Коран. Свято розговіння припадає на перші три дні шавваля – десятого місяця за мусульманським календарем.. Це свято має різні назви - “ід – уль - фітр” (свято розговіння), “аль – ід - ульсаір” (мале свято). Іншими обрядовими діями є шлюб, поховання померлих та деякі свята. Ніках (шлюб) - дуже важливий обряд ужитті мусульманина. Молодят вінчає один із служителів ісламу. Найчастіше він читає четверту суру Корану, де викладено головні положення ісламу про місце, права та обов‘язки жінки в сім‘ї та суспільстві. Джишор (поховання померлих) - зберіг багато філософських звичаїв. Поспішайте ховати своїх померлих, - казав, згідно з легендою Мухаммед. – Вони скоріше досягнуть вічного блаженства, якщо були праведними на землі. Якщо мали гріхи, тим швидше віддалімося від них: осудження гріхів в полум‘ї пекла. Мусульманина ховають протягом 24 годин від моменту смерті. Його обмивають , натирають розчином камфори, загортають у саван з білого полотна і несуть головою вперед на цвинтар. Перед похованням мусульманин читає молитву. Пам‘ятників на гробі не ставиться, лише невеликий чотирикутний стовп. Мірадж (свято вознесіння на пророка на небо) відмічається за мусульманським календарем у місяць реджеб. Мірадж встановлено в ранньому середньовіччі, коли після закріплення влади халідів у Палестині, в ісламі був прищеплений культ Єрусалима (Аль - Куде) та його “святих місць”. Маулюд (день “народження пророка”) відзначається мусульманами за місячним календарем у місяць роб – аль – авіаль. Як і мірадж маулюд встановлено довільно, набагато пізніше “подій”, покладених в його основу. Одним із приписів мусульманської релігії є джихад – священна війна за віру. Це досить зрозуміло, якщо згадати, що саме мусульманський рух виник через потребу арабів в об`єднанні і в здобутті нових земель. В Корані цей припис викладений ясно: протягом восьми місяців на рік (бо чотири місяці вважаються забороненими) потрібно воювати з багатобожниками, з невірними, винищувати їх, захоплювати їх майно. В цьому яскраво проявились фанатизм і нетерпимість до іновірців, які властиві ісламу навіть в більшому ступені, ніж іншим світовим релігіям. Але пізніше і мусульманські богослови, і світські вчені по-різному тлумачили заповідь джихаду. Дійсно, в Корані ми можемо побачити деяку відміннясть між ставленням до прихильників різних немусульманських релігій. До багатобожників, тобто до послідовників племінних та політеїстичних культів, ставлення різко вороже: О ви, які увірували! Боріться проти тих із невірних, які близькі до вас. І нехай вони знайдуть у вас суворість. І знайте, що Аллах – із богобоязливими! (9: 124). До людей, які мають писання, тобто іудеїв та християн, укладачі Корану висловлюють повагу: це і зрозуміло, бо на ідейному грунті цих релігій, на шляху їх спрощення і виросла ідеологія ісламу. Однак в Корані є припис воювати і з тими, котрим послано писання, - з іудеями та християнами, - якщо вони не вірують в Аллаха і не підкоряються релігії істини (9:29). На практиці в ісламі всіляке розділення між прихильниками релігій було стерто: всі вони розглядались як невірні (джяур), яких потрібно було знищити, підкорити. Під знаменем джихада (газавата) мусульманські лідери не одноразово спонукали до винищувальної війни проти всіх іновірців. Щодо етики іслама, приписувалося бути справедливим, відплачувати за добро добром, за зло злом, бути щедрим, допомагати бідним тощо. Нездійсненних моральних приписів в ісламі, на відміну від християнства, немає. В сімейній моралі і в погляді вслама на взаємовідносини гендерів віддзеркалились поняття патріархально-родинного устрою. Жінка – підпорядковане, підлегле створіння, створене Аллахом для задоволення чоловіка. Разом із тим і Корані визнаються і людські та громадянські права жінки: засуджується надмірна жорстокість чоловіка по відношенню до жінки, описуються майнові права жінки – право на придане, на спадок. Коран дещо полегшив становище жінки, якщо порінювати з патріархальним правом арабів. В ісламі існує низка заборон щодо їжі: не вживати м‘яса померлих тварин, крові, свинини і того, що заколюють без звертання до Аллаха, а також сп