Інтеграційні форми підприємств і організацій
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
повідальністю та інше), яка потім укладає угоду з учасниками синдикату про однакові умови збуту своєї продукції [5].
Особливості такої форми інтеграції полягають у такому:
- обмеження членів синдикату в самостійній комерційній діяльності при збереженні інших функцій;
- централізація збуту готової продукції дозволяє обмежити внутрішню конкуренцію між учасниками синдикату;
- можливість організувати на базі існуючої збутової структури закупівлю сировини і матеріалів для учасників синдикату;
- відповідно до домовленості з партнерами збутовий орган може реалізовувати не всю, лише частку продукції учасників синдикату.
За сучасних умов синдикат як форма обмежень галузевого профілю вичерпує своє значення, замінюючись більш складними і гнучкими формами. Форма синдикату більше розповсюджена в галузях з масовою однорідною продукцією гірничо-видобувній, металургійній, хімічній [2].
Пул це форма обєднання підприємств, коли прибуток всіх учасників акумулюється в єдиному фонді, а потім розподіляється між ними у заздалегідь установленій пропорції [6].
До особливостей пулів можна віднести:
- тимчасовий характер обєднань;
- згідно з домовленістю учасники розподіляють загальні витрати і прибутки.
Ця організаційна форма інтеграції являє собою монополістичне обєднання [2].
Стратегічний альянс передбачає домовленість незалежних фірм про досягнення певної комерційної мети для отримання синергетичного ефекту та розвитку взаємодоповнюючих ресурсних потенціалів компаній.
Оформлення альянсів не потребує багато коштів і часу. Воно дозволяє досягнути стратегічної домовленості в конкурентній боротьбі на ринку. Фахівці прогнозують різке збільшення цього виду інтеграції в світовій практиці поточного століття. Особливо ця форма інтеграції опинилася в центрі уваги транснаціональних компаній в 90-х роках.
Головною особливістю такого роду обєднання стає необовязковість злиття компаній в єдину організаційну структуру. Це передусім угода про спільне співробітництво між фірмами із стратегічними цілями, яка базується на довгострокових відносинах партнерів. У той же час існують і партнерські відносини контрактного типу, цей вид співробітництва існує обмежений період часу і використовується більше для виконання конкретних проектів і цілей. Слід наголосити, що в стратегічний альянс можуть входити зацікавленими особами не тільки постачальники або клієнти, але і конкуренти, які обєднують свої зусилля в певних галузях діяльності [7].
Обєднання в стратегічні альянси зменшує невизначеність у партнерських стосунках. Вони більш мобільні у відносинах між собою, націлені в майбутню діяльність, збільшують стабільність в забезпеченні ресурсами, розподілі продукції та послуг. У межах стратегічних союзів здійснюється спільна координація стратегічного використання та управління учасниками діяльності, що дозволяє їм отримати і більш ефективно використовувати свої ресурси.
Крім стратегічного планування і управління, альянси передбачають поглиблення горизонтальних коопераційних звязків з метою удосконалення організації виробництва продукції, підвищення рівня техніки і технології, обміну досвідом.
Суттєвий вплив альянси здійснюють на конкуренцію, тому що за своєю природою вони більше передбачають спільні зусилля проти спільних конкурентів, чим один проти одного. Це дає змогу обходити законодавство деяких країн з просування на їх ринках збуту своєї продукції [6].
Як правило, стратегічні альянси не є юридичними особами. Компанії можуть приймати участь у кількох альянсах. Цей тип господарських обєднань базується на укладенні середньострокових і довгострокових, двосторонніх чи багатосторонніх угод.
Основними мотивами до вступу стратегічних альянсів можуть бути:
- спільна діяльність у розробці і виробництві технічно складних виробів (літаків, військової техніки, аерокосмічних приладів);
- спільні зусилля для проникнення на вже існуючі ринки збуту аналогічної продукції;
- суттєве зниження різних видів ризиків;
- досягнення економії на масштабах виробництва;
- спільне впорядкування виробничих потужностей, стабільність розвитку, зменшення невизначеності в діяльності;
- передача передового досвіду, знань, патентів, ліцензій, проведення спільних досліджень, навчання персоналу.
Отже, сфера діяльності стратегічних альянсів дозволяє обєднувати зусилля підприємств і корпорацій по широкому колу напрямків [2].
Холдинги (холдингові компанії) специфічна організаційна форма обєднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного обєднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств.
Обєднувані у холдингу субєкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії [8].
Фінансові групи обєднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей н/г. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають й або кілька банків, які розпоряджаються капталом підприємства (фірм, компаній), що входять до складу фін. групи, координують усі сфери їхньої діяльності [4].
ІІІ. ВИСНОВКИ
Н?/p>