Інтеграційні форми підприємств і організацій
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?алізована організаційна структура з жорсткими звязками його учасників, які узгоджено здійснюють основну діяльність. Тому засновницькими документами концерн може заборонити його учасникам брати участь у роботі інших концернів, за винятком асоціацій. Жорстка система звязків дає змогу до узгодження між членами концерну додаткової майнової відповідальності за зобовязаннями обєднання в цілому. Високий ступінь централізації робить необхідним створення відокремленого апарата управління. Крім цього, концерн може централізувати будь-які функції управління, якщо це передбачено статутом [2].
Концерн являє собою єдиний виробничо-господарський комплекс, учасники якого тісно звязані між собою технологічною і коопераційною спільністю. Вони передають концерну значно більше повноважень, ніж асоціації і корпорації, централізують виконання основних напрямків своєї діяльності (за винятком інвестиційної, наукової, зовнішньоекономічної тощо). Учасники концерну наділяють його правом відносин з державними органами управління, матеріально-технічного постачання, реалізації готової продукції та інших [3].
Таким чином, можна сформулювати основні особливості концернів:
- це достатньо жорстка форма інтеграції компаній (за виключенням трестів);
- у своїй більшості концерн є обєднанням виробничого характеру;
- у межах концерну централізується фінансово-економічне управління, проведення науково-технічної політики, ціноутворення, використання виробничих потужностей, кадрової політики;
- головна компанія концерну частіше за все організується у вигляді холдингової компанії чи на основі взаємодії переважаючих і залежних товариств;
- у концерні підприємства номінально лишаються самостійними юридичними особами у вигляді акціонерних чи інших господарських товариств, але фактично вони підпорядковані єдиному господарському керівнику [7].
Трест це інтеграційне утворення, в якому підприємства, що входять до нього, обєднуються до єдиного виробничого комплексу і втрачають свою юридичну, виробничу і комерційну самостійність, а керівництво їх діяльністю здійснюється із єдиного центру. Прибуток тресту розподіляється відповідно до пайової участі окремих підприємств [5].
До особливостей діяльності трестів можна віднести таке:
- за цієї форми інтеграції обєднуються всі напрями господарської діяльності підприємств;
- трест відрізняється від інших видів обєднань виробничою однорідністю діяльності, спеціалізацією на одному чи декількох однорідних видах продукції чи послуг;
- у межах тресту підприємства втрачають свою юридичну, господарську, виробничу і комерційну самостійність;
- усі обєднані в трест підприємства підпорядковуються одній головній компанії, яка керує виробництвом і розподілом продукції;
- це найбільш жорстка форма інтеграції підприємств [6].
Форма трестів найбільш придатна для організації комбінованого виробництва, тобто обєднання в одній компанії підприємств різних галузей промисловості, становлячи або послідовні ступені обробки сировини, або допоміжну роль одна до одної. У випадку міжгалузевих обєднань трести можуть являти собою комбінати [2].
Картель це договірне обєднання підприємств однієї галузі для різних напрямків спільної комерційної діяльності. Картельна угода може передбачати домовленості про ціни, особливості ринкового збуту, обсяги виробництва і реалізації продукції, асортимент і номенклатуру, обмін патентами, умови найму робочої сили та інше. Але передусім регулюванню підлягає збут готової продукції [6].
Слід відзначити, що угода стосовно створенню картелю не завжди може бути оформлена письмово. На практиці здебільшого картельні домовленості існують таємно, у вигляді секретних статей певної угоди, або в усній формі джентльменських домовленостей. Фірми, які вступили в картельні угоди, зберігають за собою юридичну незалежність.
Картелі мають певні специфічні ознаки, до яких можливо віднести:
- договірний характер обєднання;
- метою угоди є домовленість групи виробників по зменшенню або знищенню конкуренції між ними і отримання монопольного прибутку;
- спільна діяльність з реалізації продукції повязується в певній мірі і з її виробництвом;
- має місце система санкцій до порушників угоди [2].
У більшості країн антимонопольне законодавство забороняє картельні угоди, виключаючи окремі галузі, наприклад, сільське господарство. Як правило, законодавство забороняє картелі, повязані з фіксуванням цін, обмеженням виробництва продукції, поділом ринку, тобто узгоджені дії по обмеженню конкуренції.
Однак заборона може бути знята до певних видів картелів:
- коли доля ринку незначна і не перевищує 5% виробництва продукту;
- існування картелю дозволяється за умови освоєння нового ринку збуту;
- дозволяється існувати картелям, які приносять користь економіці всієї країни, наприклад, сприяють науково-технічному прогресу [6].
Слід відзначити, що ефективність діяльності картелю визначається участю у цій формі інтеграції підприємств і компаній, заснованих виробником продукції та їх згода з політикою картелю в цілому [7].
Синдикат передбачає обєднання однорідних промислових підприємств, що реалізують свою продукцію через спільну реалізаційну контору. При цьому ця контора організується у формі торгової фірми (акціонерне товариство, товариство з обмеженою від