Geum.ru

Інституційні чинники розвитку національної економіки

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

?ержаві, яка, у свою чергу, повинна забезпечувати виконання приватних контрактів.

Суттєвим гальмом розвитку економіки України є сучасний рівень корпоративного управління. Якщо у розвинутих країнах інституційна поведінка менеджерів акціонерних товариств спрямована на те, щоб максимальніше показати результати діяльності, які дозволяють збільшити рівень капіталізації підприємства, то у вітчизняних умовах управлінці та власники крупних пакетів акцій намагаються сховати фінансові потоки і занизити показники, а прибуток поділити, не враховуючи інших працівників та мінорітарних акціонерів.

За свідченням експертів, основними причинами корпоративних конфліктів є:

  1. непрозора участь акціонерів у прийнятті рішень про відчуження власності компанії;
  2. порушення, що повязані з розкриттям інформації про емітентів;
  3. не відрегульоване представництво в спостережних рядах акціонерних товариств;
  4. відсутність можливостей впливати на формування порядку денного на загальних зборах;
  5. не відрегульованість процесу перереєстрації прав власності на іменні цінні папери;
  6. проблемні питання щодо отримання частини прибутку акціонерних товариств у формі дивідендів;
  7. приховування інформації про власників крупних (контрольних) пакетів акцій.

Серед найпомітніших вітчизняних компаній, де резонансно відбувалися корпоративні конфлікти вирізняють такі: СП Полтавська нафтогазова компанія, ВАТ Запорізький алюмінієвий комбінат, ВАТ Полтава Одеса Луганськ обленерго, ВАТ Миколаївський глиноземний завод, НВК Галичина, ВАТ Укррічфлот, ВАТ Меткомбінат Азовсталь, АТ Центренерго та Київенерго, АТ Смілянський пивоварний завод, ВАТ Нижньодніпровський трубопрокатний завод, ВАТ Оболонь, ВАТ Запоріжжя кокс.

Незалежно від інституційних особливостей будь-якої ринкової економіки, в основу корпоративних відносин необхідно закласти такі загальноприйняті у світовій практиці норми, як:

  1. захист прав та законних інтересів акціонерів за умови рівноправності акціонерів та рівноправного відношення до них;
  2. вираховування законних інтересів зацікавлених осіб, заохочення активного співробітництва між громадянами та зацікавленими особами щодо створення робочих місць та покращення фінансового стану підприємства;
  3. розкриття інформації та прозорість вирішення усіх суттєвих питань, що стосується підприємства, які, зокрема, включають дані про фінансовий стан, результати господарської діяльності, власність та технологію управління;
  4. розмежування повноважень органів управління, функцій га обовязків між загальними зборами, спостережною радою та виконавчим органом;
  5. дієвість та незалежність спостережної ради щодо забезпечення стратегічного управління підприємства, ефективності контролю за діяльністю виконавчого органа, а також відповідальності спостережної ради перед акціонерним товариством.

Наведений перелік підтверджує коузівський висновок щодо відносин між ініціативою, підприємництвом та управлінням: ініціатива означає передбачення і реалізується через механізм цін шляхом укладання нових контрактів. Управління реагує на зміни цін, перекомплектовуючи фактори виробництва, які контролює. те, що підприємець поєднує ці дві функції є очевидним результатом з огляду на ринкові витрати.

 

 

Висновки

 

Економічний розвиток потрібно розуміти, як створення інституційних умов (формальних і неформальних) для активізації ринкового потенціалу. Це передбачає перш за все ліквідацію перепон, які заважають інтеграції легального і тіньового сектора у площині офіційної економіки, створення умов для гармонійного поєднання формальних і неформальних норм в єдиній правовій та економічній системах, що в кінцевому рахунку виключить дискримінацію підприємництва. Для цього необхідно виконати такі інституційні вимоги:

  1. оптимізувати функціонування правових інститутів;
  2. здійснити передачу законодавчої та адміністративної відповідальності від центральних органів влади до регіональних та місцевого самоврядування;
  3. запровадити єдину державну політику у сфері підприємництва та завершити регуляторну реформу;
  4. змінити процедуру прийняття законодавчих актів шляхом попередньої публікації у ЗМІ та економічного аналізу у порівнянні витрати-прибуток.

Зазначені вимоги дозволяють здійснити прогресивні зміни інституційного середовища, запровадити формальні обмеження на нормотворчість та підвищити транспарентність процедури прийняття регуляторних рішень. В будь-якому випадку інституційне середовище повинно не тільки сприяти економічному розвитку, а й бути найефективнішим засобом досягнення задекларованих державою соціально-економічних цілей.