Інституційні чинники розвитку національної економіки
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
о підґрунтям. Таким чином, інститути і влада є взаємозалежними та взаємообумовлюють існування один іншого, тобто інститути віддзеркалюють владу, а влада інституційну структуру. Тому результатом формування інституційного середовища виступає не тільки величина трансакційних витрат, але й порівняльна норма віддачі ресурсу у вигляді величини доходу. Що стосується реалій економіки України, то величина доходу безпосередньо була повязана з економічною рентою, яку могли отримати можновладці, експлуатуючи недосконалість інституційного середовища.
Підтвердженням тому є лобіювання потенційно корупційних нормативно-правових актів, що є процесом створення обєктів інституційного проектування з боку взаємно афілійованих рентоорієнтованих законодавців, державних службовців та зацікавлених в урядовому рішенні компаній (наприклад, створення ВЕЗ) з пільговим режимом оподаткування, підтримка окремих галузей або підприємств шляхом надання різноманітних преференцій).
Загальносвітова практика свідчить, що різноманітні інституції громадянського суспільства: асоціації, обєднання, профспілки не дозволяють прийняття рішень урядом або парламентом і їй шкоду загальному розвитку бізнесу. Навпаки, інституції влади координують та узгоджують свої рішення з лобістами від суспільства та широких кіл підприємництва. В Україні ж багато законопроектів приймаються в інтересах окремих комерційних структур, що прагнуть здобути окрему статусну ренту. При цьому вартість витрат для зацікавлених у прийнятті лобістського рішення на створення і-го барєру для отримання ренти дорівнюватиме:
де - економічна оцінка вигод від створення та функціонування рентних угод для афільованої компанії;
поточні витрати на функціонування, супроводження та підтримання і-го барєру для отримання ренти;
- первісні, настановні витрати з розробки та запровадження і-го барєру для отримання ренти;
- ставка дисконту.
Очевидно, зацікавленими особами, що зможуть розпоряджатися отриманою рентою, буде визнаний ефективним такий законопроект, який забезпечить позитивне значення NVP >0 та здобуття довгострокової статусної ренти. У свою чергу, величина NVP буде відображати оцінку втрат суспільства від запровадження інституційного проекту.
Як свідчить досвід парламентаризму в Україні, до першочергових інтересів законотворців, державних службовців та афілійованих комерційних структур відносять лобіювання таких законопроектів:
- про стимулювання окремих галузей промисловості;
- про особливості приватизації стратегічно важливих для економіки України підприємств (наприклад, Укррудпром, Криворіжсталь, Укртелеком);
- про надання різноманітних пільг окремим територіям, підприємствам, комерційним структурам;
- що стосуються земельних відносин;
- про надання кредитів;
- про механізм поліпшення інвестиційного клімату в окремих регіонах;
- про механізм вкладання та вивозу з країни приватного капі талу.
За неофіційними даними, лобіювання необхідного компанії законопроекту у середньому коштує від 1 до 15 млн. дол., що стосується приватизаційних рішень законодавців, то вони коштують набагато дорожче. Тому не виникає здивування, що рівень корупції в Україні у 2007 році, за даними агенції Transparency International був одним з найвищих у світі (табл. 1).
Таблиця 4.1. Індекс корупції окремих держав
Місце в рейтингуКраїнаПідсумковий балМісце в рейтингуКраїнаПідсумковий
бал1Данія9,470Румунія3,72Фінляндія9,479Грузія3,43Нова Зеландія94100Вірменія3,020США7,2122Україна2,728Естонія65145Росія2,340Угорщина5,3150Азербайджан2,141Чехія5,2151Білорусія2,151Латвія4,8155Казахстан2,152Литва4,8160Таджикістан2,161Польща4,2166Туркменістан2,064Болгарія4Д180Сомалія1,4
Подібні факти підтверджують висновок Я. Корнаї, що навіть найкращі інститути можна використовувати для досягнення не найкращих цілей. Адже, щоб не казали, про неупередженість інституту по відношенню до субєктів господарської діяльності всі ці розмови будуть ілюзорними, якщо його керівники виявляться підлесливими бізнесовій структурі або владі. Тому твердження, що конкретний інститут завжди персоніфікується з високопрофесійним, обєктивним, чесним та моральним керівництвом у вітчизняних умовах необхідно піддавати серйозним сумнівам і, коли керівники є не тільки некомпетентними і обмеженими, а й і корумпованими, то ніякої користі з подібного інституту не буде.
Таким чином потрібно визнати, що до теперішнього часу надмірні трансакційні витрати в Україні пояснюються не стільки відсутністю у економічних агентів досвіду з функціонування в ринкових умовах, скільки значними регулятивними барєрами та принциповою позицією бюрократії, що зацікавлена лише у збереженні власної ренти, а не у прозорому і стабільному інституційному середовищі. Отже, оцінка ефективності інститутів, приховуючи їх взаємозалежність та взаємообумовленість від влади, повинна включати разом з критерієм мінімізації трансакційних витрат, ще й критерій, що повязаний з ефективністю діяльності влади щодо розбудови економіки.
Загальновідомо, що після початку трансформаційних процесів її Україні, внаслідок розмитих норм державно-інституційного контролю виникла ситуація, коли інститути, які відповідають за будівництво економічного каркасу ринкової економіки бірж, фондових, інвестиційних, страхових компаній, комерційних банків, кредитних спілок не стільк