Ідеологи українського націоналізму
Информация - История
Другие материалы по предмету История
значає основні його вимоги.
Пануюче мiсце в світосприйнятті мала посiсти воля до життя. На цій волі (не на розумі), на самостійнім постулаті має бути збудована наша національна ідея.
Виявлення волi це ніщо iнше, як насолода розросту, виступлення поза власнi границi, бо експансiя не тiльки самоутвердження власної волi до життя, а й заперечення її в iнших.
В цій жадобі жити, розростатися, змагатися і є суть життя, а не в її наслідках; в сліпім динамізмі, що не має ні імені, ні постаті.
Звiдси виводилися двi першi пiдстави чинного нацiоналiзму: змiцнювати волю до життя, до влади, до експансiї та стремлiння до боротьби та свiдомiсть її конечности.
Донцов накреслює як наступну вимогу вольового нацiоналiзму романтизм та догматизм у сприйняттi пропонованої iдеологiї. Перший має живитися леґендою останнього бою, запереченням того, що є i захоплюючою картиною катастрофи, що принесе нове. Другий зявиться в супроводi категоричного наказу, безоглядного послуху.
Обєднуючи цi поняття, Донцов зазначає: iлюзiонiзм є синтезом обох: вiн протиставляє змисловому iррацiональне,.. доказам голу афiрмацiю,.. вiн не дискутує,.. хоче здiйснити iдею неiснуючу i принципiально протилежну конкретнiй. Все це умотивовує його войовничість, антипацифiзм.
Тому одними з головних вимог нацiоналiзму Донцов вважав фанатизм i аморальнiсть. На його думку, нацiональна iдея мусила бути аморальною, тобто не мала керуватися принципами загальнолюдських цiнностей. Здiйснювати ж аморальну полiтику має фанатик, що узнає свою правду за обявлену, загальну, яка має бути прийнята iншими. Звiдси його аґресивнiсть i нетерпимiсть до iнших поглядiв. Фанатизм був невідвємним станом душі всіх діячів і учасників великих епох.
Так би мовити синтетична вимога проголошеної доктрини полягає у пiднесеннi до рiвня державної полiтики iмперiалiзму. Iмперiалiзм, заявляє Донцов, це не тiльки здирство, а й одночасно виконання громадських справ у громадських iнтересах нацiями, покликаними i управленими до того... Є вищi i менш вартi народи, ті, що вмiють правити iншими (i собою), i народи, що цього не вмiють... Право сильних рас органiзувати людей i народи для змiцнення iснуючої культури i цивiлiзацiї.
Вищезгадане право Донцов пропонує здiйснювати через творче насильство iнiцiативної меншостi, яка має пiдпорядкувати собi власний народ та змусити його до аґресiї проти iнших. Це шоста з вимог, на яких побудував свою теорiю автор Нацiоналiзму. Вiн певен, що цей засiб (насильство) не є з тих, що можуть бути, а можуть i не бути. Аґресiя, через яку нова iдея приходить до життя, не є припадкова, вона iманентна кожнiй теологiчнiй релiгiознiй або нацiональнiй iдеї.
Пiдводячи пiдсумки свого основного твору, Донцов твердить: мусимо перевести основну переоцiнку вартостей. Фанатизм, iнстинктивнi почування, емоцiйнiсть замiсть розумовостi, дух нацiональної нетерпимостi, все, що опльовували в нас, повинно реабiлiтувати свiже i молоде українство.
Мусимо набрати віри в велику місію своєї ідеї писав Дрнцов і агресивно ту віру ширити [5].
Цi гасла, поданi пiд флером боротьби за справді святу мету визволення Батькiвщини, притягали до себе галицьку молодь, яка за авторитарного польського панування була поставлена в умови, що, по-перше, ускладнювали для неї одержання вiдповiдної освiти, престижної роботи, обмежували правовий статус, а по-друге, змушували боротися за свої нацiональнi та загальнолюдськi права насильницькими методами.
Висновки
Перед кожною нацією є дилема: або перемогти або згинути. Націоналізм писав Донцов це бунт проти ідеології затомізування, розпорошення суспільності; бунт в імя старих і вічних правд праці, дисципліни, права, культу, предків, власної крові і власної землі та її традицій, церкви, бунт в імя організації проти засади дезорганізації.
Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм.
Лише плекання нової волі врятує нас, писав Донцов. Ці слова не втратили актуальності і зараз у період хитання України між Заходом і Сходом, а треба добиватися свого панування.
Адже найголовніше завдання сьогодення державне самоусвідомлення України.
список використаних джерел
- Білий, Д. Микола Міхновський націонал-соціаліст №1 [Електронний ресурс] / Д. Білий. Режим доступу:
- Гринів, О. Українська націоналогія: ХІХ поч. ХХ ст. [Текст]: навч. посібник / О. Гринів. Львів: Світ, 2005. 287 с.
- Дмитро Донцов і український націоналізм [Електронний ресурс]. Режим доступу:
- Донцов, Д. Твори (у 5 т.) [Текст] / Д. Донцов. Львів: Кальварія, 2001. 487 с.
- Донцов, Д. Націоналізм [Текст] / Д. Донцов. 13-те видан. Лондон: Ліга визволення України, 1966. 303 с.
- Ендик, Р. Дмитро Донцов ідеолог українського націоналізму [Текст] / Р. Ендик. Мюнхен: Українське видавництво, 1956. 176 с.
- Етнічний довідник [Текст]: поняття та терміни. К., 1997. 141 с.
- Касьянов, Г.В. Теорії нації та націоналізму [Текст]: монографія / Г. В. Касьянов. К.: Либідь, 1999. 352 с.
- Квіт, С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет [Текст] / С. Квіт. К., 2000. 39 с.
- Міхновський, М. Самостійна Україна. Справа української інтелігенції [Текст] / М.