Ідеологи українського націоналізму
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ська група, на основі якої у 1900 р. була створена Революційна українська партія (РУП).
У 1900 р. один з колишніх Тарасівців, харківський адвокат Микола Міхновський видав у Львові брошуру під промовистою назвою Самостійна Україна. Ця книжка вперше на східно-українських землях проголошувала ідеал єдиної, нероздільної, вільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кавказькі.
Однак на відміну від Галичини, де всі українські партії перейшли на самостійницькі позиції, постулат політичної самостійності України не прийнявся на східноукраїнському грунті. РУП, яка спочатку прийняла брошуру Міхновського за свою програму, згодом відмовилася від неї і перейшла на автономістсько-федералістські позиції в питанні самовизначення України. Міхновський вийшов з РУП і в 1902 р. утворив Українську народну партію, яка взяла за основу постулат політичної самостійності, але вона не знайшла багато прихильників [2].
Український націоналізм початку ХХ ст. повязують з Першою світовою війною 1914-1918 рр. Вона призвела до розпаду Австро-Угорської, Турецької та Російської імперій. Українці (як і деякі інші народи) опинилися зразу у складі двох держав Росії та Австро-Угорщини. Новий післявоєнний політичний порядок, який проголосив американський президент В. Вільсон у 14пунктах (1918), одним із основоположних принципів визнавав право нації на самовизначення. Але оскільки Українські землі опинилися поділені навпіл, та одна з частин була в переможеному таборі, то самовизволення нації ускладнювалось тиском з боку правлячих держав.
Слід зауважити, що ще у вересні 1914 (перед окупацією російськими військами) австро-угорці заарештували багатьох українців, насамперед інтелігентів, звинувативши у симпатіях до Росії. Чимало з них без суду й слідства було знищено. У свою чергу російські окупаційні власті по-вандальському нищили все повязане з українською культурою, духовністю.
У Західній Україні потужним чинником прискореної еволюції українського націоналізму в ідеологічні й політичні формі стало наслідування етнічної концепції польської нації, яка набула поширення у другій половині XIX ст. Вона стала могутнім поштовхом для виникнення відповідних поглядів серед діячів українського руху початку століття [8].
Український націоналізм у 1920-х рр. виникав спершу як духовний фермент молодшого покоління, як протест на упадок української державності. Український націоналізм став, так би мовити, пошуком нових доріг у повоєнній дійсності.
Одні з перших спроб утворення націоналістичних організації зустрічаємо у студентських середовищах Галичини й еміграції: Група української націоналістичної молоді (Прага), Союз української націоналістичної молоді (Львів). Націоналістичне забарвлення мала в Галичині Партія Національної Роботи та її орган Заграва (1923-1924). Її членами були Д. Донцов, Д. Паліїв, В. Кузьмович. Але ця організація скоро розпалась, а більшість її членів перейшла до відновленої націонал-демократії (УНДО).
Публіцистом, що найбільш причетний до кристалізації націоналістичної ідеології був Дмитро Донцов із своєю працею Націоналізм (1926).
У 1929 р. була організована Організація Українських Націоналістів (ОУН), яку очолив Є. Коновалець. Відтоді ОУН становила стержень національного руху охопивши велике коло однодумців і прихильників, а національний політичний рух виріс в динамічну політичну силу.
розділ 2 ідеї націоналізму та самостійності у творах миколи міхновського
Микола Міхновський громадський і політичний діяч, публіцист, предвісник українського націоналізму був родом з Прилуччини.
Батько Міхновського був національно свідомою людиною, нащадком старих козацьких та священицьких родів і не боявся правити службу в церкві українською мовою (він був священником). З дитинства Микола Міхновський виховувався на шевченківському Кобзарі і творах Котляревського. За студентських часів був одним з ініціаторів Братства Тарасівців, яке хоч і розпалось, але встигло закласти основи націоналізму.
У 1900 році Міхновський розпочав політичну діяльність як націонал-соціаліст. Найвідомішою його працею стала Самостійна Україна (1900).
Самостійна Україна утверджує принцип боротьби між націями і потребу створення Нової України: Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ.
Самостійна Україна стала першою декларацією українського націоналізму і програмою Революційно української партії на початку ХХ ст.
Міхновський висував такі підстави прагнення самостійності:
...Коли справедливо, що кожна нація з огляду на міжнародні відносини хоче виливатись у форму незалежної самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежену змогу всестороннього духовного розвитку й осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розквіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності є метою, тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин... [10].
Міхновський для свого домагання української державності стоїть на історично-правових засадах, які сучасні його земляки призабули, не вважаючи державу за конче потрібну чи конечну форму для людського співжиття.
Програмова брошура