Зовнішня політика Канади у постбіполярний період
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
дості. Традиція публікації Білих та Зелених книг прийшла до Країни кленового листя з Великобританії. Вони отримали назву за кольором обкладинки і представляють собою офіційні урядові документи. Білі книги представляються у Палаті громад парламенту для ознайомлення, а Зелені - для обговорення).
Варто зазначити, що, починаючи з 1970 року, тобто з премєрства Пьєра Трюдо, коли було видано офіційний урядовий документ Зовнішня політика для канадців, робляться спроби перегляду зовнішньополітичного курсу країни, які вже стали традицією. Така спроба, хоча і незавершена, відбулась в 1979-1980 роках за консервативного уряду Дж.Кларка; у 1985 році інший консервативний премєр Б.Малруні передав у парламент Зелену книгу під назвою Конкурентність і безпека. У 1995 році Жан Кретьєн випустив Білу книгу у формі урядової заяви Канада у світі. Доля цих переглядів різна. Але важливо те, що Білі книги репрезентують офіційну політику і є важливими віхами дипломатичної історії Канади.
Підсумковий документ містить чотири розділи: дипломатія, оборона, розвиток, і торгівля. Перша особливість полягає у тому, що вперше цей документ є інтегральним, його готували чотири відомства МЗС,
МО, Агентство з розвитку і міністерство міжнародної торгівлі. Тоді як раніше його готувало переважно МЗС (раніше Білі книги з оборони - МО).
Друга - що у документі простежується дві тенденції: реалістична і романтична. Реалісти вважають головним завданням ЗП відстоювання національних інтересів, а романтики акцентують на розповсюдженні канадських цінностей та ідеалів у світі.
Незважаючи на пишномовну назву, у Білій книзі 2005 року вперше офіційно визнається факт зменшення зовнішньополітичного впливу Канади у світі. Зокрема, мовиться, що Канада послабила увагу до своєї міжнародної політики...Канада повинна робити набагато більше, якщо хоче зберегти позиції у світі...
У документі стверджується, що довготермінові цілі зовнішньої політики Канади не піддаються швидким і конюнктурним змінам. Тим самим забезпечується спадковість урядового курсу і пріоритетність двох з трьох проголошених цілей - досягнення економічного процвітання і забезпечення безпеки. Що стосується третьої цілі - розповсюдження у світі канадських цінностей і культури, то її місце зайняв обовязок захищати. Це найновіша канадська концепція, яка сформульована три- чотири роки тому.
Принциповим моментом є у Білій книзі відмова від статусу держави середнього рангу, який затвердився за Канадою у післявоєнний період. Натомість автори документа запропонували мало зрозумілу роль зразкового чи глобального громадянина світу, яка, як стверджується, трансформує Канаду в модель етичної поведінки для країн світової спільноти.
Нова зовнішня політика Канада характерна і використанням нетрадиційної термінології. Окрім обовязку захищати, згадується ще щонайменше чотири види міжнародних обовязків: відмовляти терористам і безвідповідальним країнам у придбанні зброї масового ураження; поважати фундаментальні права людини; сприяти народам країн, що розвиваються, у програмах економічного розвитку; обовязок перед майбутнім (забезпечення стабільного розвитку для прийдешніх поколінь шляхом кращого управління суспільними благами. Зауважимо, що обовязок відмовляти добре кореспондується з американським обовязком попереджувати попадання ядерної зброї у руки держав-парій.
Низка термінів запозичена зі світу компютерів, віртуальних ігор і кіберпростору: pathfinder states, під яким розуміються регіональні союзники Канади (Польща, ПАР і Республіка Корея), кластери загроз (clusters of threats), збанкрутілі держави і країни з нестабільними режимами (failed and fragile states). Особливо сказано про загальні проблеми, які стоять перед людством (Global commons), до яких в Канаді зараховують екологію, управління океанськими ресурсами, циркумполярну Арктику, зміна клімату і розвиток зелених технологій.
Перед канадськими військовими поставлена завдання одночасного ведення війни в трьох кварталах за кордоном, під якою розуміється: 1. участь у бойових діях з повстанцями в одній частині міста; 2. здійснення стабілізаційних і гуманітарних операцій в іншій частині; 3. відновлення зруйнованого в третьому кварталі того ж міста.
Наступна новація полягає у запровадженні в обіг нетрадиційної для Канади класифікації країн і міжнародних проблем за чотирма векторами: 1. глобальні гравці, як нині діючі - це велика вісімка - США, ВБ, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Росія, а також ЄС, так і перспективні (Китай, Індія, Бразилія); 2. регіональні союзники; 3. збанкрутілі держави і держави з нестабільними режимами; 4. субрегіональний підхід.
Окремо у декількох розділах згадується Росія. Канада має інтерес до цієї країни через те, що вона є постійним членом РБ ООН, членом великої вісімки, в якій головуватиме у 2006 році, і енергетичним гігантом. Росія також згадується як країна, яка є цікава й перспективна для канадських приватних компаній, які можуть інвестувати кошти у видобуток природних ресурсів, розвиток інфраструктури, промисловості, аграрного сектору та науковоємких галузей.. Окремим рядком говориться про те, що, починаючи з 1991 року, Канада надала Росії 225 млн. дол., у вигляді програми офіційної технічної допомоги, в першу чергу - утвердження верховенства