Здійснення лізингових операцій на підприємстві
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
#171;Про лізинг). Тобто, відповідно, на таку суму зменшується база оподаткування прибутку. Проте згідно п.5.3.2., статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до валових витрат не включається сума відшкодування вартості предмету лізингу. Такі негаразди чинного законодавства свідчать про субєктивізм у вирішенні проблем, повязаних з лізинговим бізнесом, тобто однобоке проведення політики відстоювання інтересів певних зацікавлених державних структур. Один із суперечливих підходів при оподаткуванні лізингових операцій повязаний з виплатою податку на додану вартість (ПДВ). Обєктом оподаткування тут виступають операції виплати вартості послуг за угодою оперативного лізингу (стаття 3.1.1 Закону України Про Податок на додану вартість) та операції ввезення майна при перетині українського кордону за угодою лізингу для нерезидентів (стаття 3.1.2). Згідно Закону України Про податок на додану вартість лізингові платежі при фінансовому лізингу не виступають обєктом оподаткування. Однак лізинговий платіж включає у себе плату за продаж послуг, з цього приводу його необхідно обкладати, так як продаж послуг (згідно статті 1 Закону України Про податок на додану вартість) виступає обєктом обкладання ПДВ. Такі розбіжності спонукають до практичної реалізації норм чинного законодавства за наступним сценарієм: частина платежу, яка є платою за лізингові послуги, обкладається ПДВ, а інша частина ні. Однак такий підхід протирічить Закону України Про лізинг (стаття 16.2), де чітко визначені складові лізингового платежу. Оскільки Закон Про лізинг згідно принципу юриспрунденції є основним, то всім учасникам лізингового бізнесу необхідно, на нашу думку, скористатися положеннями статті 16 чинного Закону.
Отже механізм оподаткування лізингових операцій схематично можна відтворити наступним чином:
Рис.1.4. Механізм оподаткування операцій оперативного лізингу
Рис.1.5. Механізм оподаткування операцій фінансового лізингу
Аналізуючи наведену схему необхідно зробити ряд послідовних висновків:
- Згідно чинного законодавства лізингодавець не має права отримати податковий кредит з бюджету на суму виплаченого при купівлі обєкту ПДВ, а лізингоотримувач не може скористатися податковим кредитом для виплати ПДВ на суму лізингових платежів;
- Сума ПДВ компенсується лізингодавцем за рахунок власних коштів, через що лізингодавець невиправдано збільшує суму фінансування тобто вартість лізингової угоди для лізингоотримувача, а лізингоотримувач розраховує амортизаційні відрахування із збільшенням на 20% вартості, що впливає на зростання суми лізингових платежів та вартості виробленої продукції;
- Подвійне оподаткування ПДВ лізингоотримувача (у випадку оперативного лізингу): перший раз у складі збільшення вартості обєкту; другий в лізингових платежах.
Таким чином, більша частина перепон на шляху розвитку лізингового бізнесу повязана саме з системою оподаткування лізингових операцій, згідно якої, в першу чергу, забезпечуються інтереси держави, зокрема, вирішується проблема наповнення державного бюджету, що вступає в протиріччя з підвищенням інвестиційної активності субєктів господарювання.
Наступна група проблем повязана із організацією міжнародного бізнесу. Зокрема, митні обмеження впливають на те, що відносини міжнародного лізингу стають невигідними у порівнянні з лізингом внутрішнім, а валютні обмеження формують несприятливий фундамент для міжнародного лізингу. Як наслідок, ускладнюється діяльність іноземних компаній в Україні. Економічно неефективними стають операції з міжнародного імпортного лізингу, які могли б укладати вітчизняні підприємства за межами України.
Черговою проблемою у сфері лізингових операцій можна назвати проблему відчуження майна при порушенні зобовязань. Так, згідно статті 11, п.1 Закону України Про лізинг лізингодавець може достроково повернути обєкт лізингу лише у випадку несвоєчасної сплати двічі підряд лізингових платежів. Однак проект нового Закону України Про лізинг надаватиме більше свободи лізингодавцю у стягненні власного майна за визначеними причинами:
- Якщо існує небезпека пошкодження (або знищення) обєкту лізингу;
- Якщо обєкт використовувався не за призначенням;
- Якщо обєкт передаватиметься третій особі без відома лізингодавця;
- Якщо обєкт виведено за межі території його використання, що визначена угодою.
Тобто лізингодавець має право достроково повернути майно у разі будь-якого порушення умов лізингової угоди.
З метою удосконалення діючого в Україні лізингового законодавства, автор вважає за доцільне запропонувати наступне:
- Забезпечити гнучкість лізингових платежів шляхом відмови від взаємозалежності між розміром періодичного відшкодування вартості обєкту лізингу та амортизаційними відрахуваннями за період платежу;
- Забезпечити можливість прискореної амортизації обєкту лізингу для першої та другої груп основних фондів у відповідності до Концепції амортизаційної політики. Збільшення норм амортизації надасть можливість скоротити терміни лізингу та сприятиме більш швидкому оновленню (модернізації) обладнання, що в кінцевому результаті підвищить динаміку капіталообігу та сприятиме збільшенню надходжень до державного бюджету;
- Надання інвестиційних пільг та га?/p>