Заснування та розвиток міста Арциз у ХІХ столітті
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
оселенці та їх потомство звільнялися від рекрутського набору в армію. У 1830 році, 23 грудня, згідно з записці царського надвірного радника Франка, вже було збудовано 27 будинків, у стадії завершення - 90 будинків, 1 млин і 1 питних будинок (шинок) [19;78].
Поселення колоністів у Бессарабії У благодатний бессарабський край пішли біженці з Вірменії. У 1834 р ними було побудовано 6 вірменських церквей. [22;32]Представники багатьох національностей - греки, німці, вірмени, серби, швейцарці, румуни - не вкоренилися в Бессарабії. З 1822 р. почалося заселення Бессарабії німецькими колоністами, і пішла хвиля втікачів від рекрутства, кріпаків з Росії, України, Молдови. [22;32] Вони закріпилися в Бессарабії через місцеві шлюби, вступали до козацького війська або жили за паспортами померлих. Про них пише в 1873 р. І. Нечуй-Левицький у повісті Микола Джеря.
Отримані землі генерала Морін - 60 тис. десятин - перебували в Б.-Дністровському, Саратському та Арцизькому районах з побудованою економією (подвірї) [22;32] На цих землях Морін займається вівчарством, яке згодом стане основою тваринництва місцевих селян.
У 1864 р. за наказом Олександра II землі генерала Морін перейшли до казенних селянам (козакам, солдатам) за їх службу, решта земель генерала Морін продано світлій княгині Софії Григорівні Волконській, яка придбала 3600 десятин для свого сина - начальника штабу Південної армії генерала Григорія Петровича Волконського. [25;32] Він здав ці землі в оренду прибулим німецьким колоністам,які оселилися в нових селах: Александергільф, Нейбург, Фрінденсталь, Старому і Новому Арциз, Сараті, Бреенах, Старому Ельфте, Гіндертале, Тепліце, Кульмом, Деневеце, Шабо По 2 рубля за десятину на 12 років, а потім по8 рублів за десятину на 15 років. [28;190] Після смерті Г.П. Волконського його дружина Лідія Михайлівна Волконська в 1894 році продала ту частину орендованої землі , яку орендували німецькі колоністи, по 120 рублів за десятину[28;190]. Для закупівлі землі і облаштування економії (подвірї) німецькі колоністи отримали пільгові кредити в Росії. Високі врожаї зернових та їх відправка на експорт через порти Аккерман, Одесу і Кілію змусили колоністів будувати ґрунтові дороги в Кілію і Акерман. У селах почали будувати камяні будинки замість глинобитних, церкви, мости, млини, школи-І ще, на території 10-ої ділянки при заселенні колоністів вже був один оброчний хутір. Решта жили в землянках.
Німці-колоністи жили окремої громадою, яка вела діловодство на німецькій мові, шлюбів з представниками місцевих жителів німці практично не укладали і жили своїм життям замкнутої громади. Лише через кілька десятків років стали зявлятися змішані шлюби і то лише як виняток. У книзі Статистичне опис Бессарабії, виданої Американським земством в 1899р. вказувалося, що в 1827 році в Арциз проживало: 95 родин поселенців; будинків камяних-78, вітряних млинів - 1, колодязів - 82, коней - 197, рогатої худоби - 1039, овець - 308, землі - 4993 десятин. [28;190]
Жителів Арциза повинно було бути набагато більше в 1827г., Але в 1825р. частина німецької громади Арциза чисельністю 41 сімя залишила Арциз і влаштувалася в пустій колонії 13 в долині Халаір. Так народилася нова колонія, яку назвали Новий Арциз (нині Вишняки).
Подальше оповідання про історію Арциза буде вестись з використанням книги Арциз Бессарабія 1816 - 1940р. Під авторством уродженця Арциза Альфреда Цібарта, німецького професора [28;190].
У своїй книзі О. Цібарт період проживання німців колоністів в Арцизі в ХІХ столітті розділив на два періоди:
1. 1816 - 1871г.г. - Початковий період (діловодство німецькою мовою)
2. 1871 - 1918г.г. - Російська період (діловодство російською та німецькою мовами)
З 1870 року по 1918 рік був введена російську мова, сталося це після чергової війни 1853 - 1856 року в Росії з Туреччиною.
Бессарабія була найменшою колонією за царату. Площа її становила 44200 кв.км[18].Різні народи жили на цій землі. У торгівлі, роботі дружно ладнали один з другом. Вони жили в своїх селах не всі разом, а розділялись за національностями. Річки біля яких жили переселенці називалися так: Чага, Когильник, Сарата, Найдовша серед них Когильник, протяжонністю 200 км., яка впадає в Черноморскій Лиман.
Протягом століть змінювалася історія Арцизу. З часу переселення німців з 1814-го по 1917 належала ця область руському царю, а з 1918 - по 1940 роки - королівству Румунії. Після Другої Світової війни Арциз перейшов під радянську владу, а сьогодні - у складі незалежної України. [9;90]
Після війни з Францією (1812-1814 рр.). Арциз охоплює інфекційне лихо чуми, холери, віспи. В1814-1816 рр.. Новоросійське козацтво своєю жорсткою жандармерією зупинило інфекційний помор населення. У 1816-1821 рр.. полковник І.Ф. Богданович закінчив топографічну карту Бессарабії, і почалася планова друга хвиля заселення бессарабських земель[9;90].
До введення російської армії в 1806 р. на території Бессарабії проживали втікачі від своїх гнобителів селяни: росіяни, українці, білоруси, молдавани, болгари, серби, що бігли з Дону і Запоріжжя козаки, а також старовіри-липовани, з петровських часів і до цих пір зберегли старовірських церковний обряд в м. Вилкове. [19;90] Після встановлення кордонів по Дунаю в 1826 році під Туреччиною, а потім у Румунії залишилися російські селяни, які до цих пір проживають там, зберігаючи мову, звичаї, релігію.
Герцог Рішельє писав: Ні в одній країні світу не накопичилося на такому малому просторі (Бессарабії) таке ко-кількостей народностей таких різних в звичаї, мову, звичаї, релігії"[8;57].
Для організації заселення і розподі