Заснування та розвиток міста Арциз у ХІХ столітті
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
перші поселення були ще й розсадниками хвороб, так як всі жили в одному приміщенні, тут спали, варили, їли, знаходилися в негоду. При мизерному харчуванні, поганому одязі епідемії не змусили себе довго чекати.
Спалахнувша в 1829 році чума, яка прийшла слідом за російсько-турецькою війною 1828-1829 років, вразила 180 людей, більше 1 / 3 іммігрантів[22]. Трупи померлих були поховані у спільній могилі на чумному цвинтарі, який знаходиться нижче єврейського. Тут могли бути поховані і перші поселенці. Нагадуванням про це жахливий час став поставлений акацієвий хрест. У 1831 році померло 22 людини від холери. [28;19] Крім хвороб людей і тварин, колоністи мали і інші проблеми, як-то: сарана, гусениці, ненажерливі жуки. За повідомленням старости від 1848 усими цими жахами природа примушувала поселенців бути уважнішими до свого важкого становища та направити намагання на покращення цього стану. Все це пробудило дух, особливо у молодого покоління. Маючи можливість бачити марнотратство і безладний ність своїх батьків, воно присягнули направити своїх дітей до кращого життя і збільшити свої доходи. Цей крок поступово приніс порядок в життя колоністів, і в цьому величезну роль зіграла церква. Так серйозно карали за порушення шостої заповіді. Якщо хтось намагався уникнути штрафу, до старости надходило повідомлення від пастора, і винний відсилався з общини. Штраф ж полягав у тому, що під час служби в церкві винний повинен був сидіти обличчям до всіх присутніх, а по закінченні меси його гріх повідомлявся всім. Все це призвело до того, що поселенці стали взірцем для інших національностей.
У чумні та холерні роки деякі родини іммігрантів померли або переїхали в інші колонії. Звільнені ділянки були передані Швабським сімям, що переїхали з поселень Херсонщини у 1832 році. Так як перші поселенці отримали на кожну сімю господарство (землю і двір), сімї останніх переселенців залишалися без землі. Вони ледве отримували землю для двору, частина якого доводилося використовувати як господарський. Такі переселенці ставали ремісниками та працівниками, і жили вони по обидва боки села. Їх двори називалися жітельскі, власники були мешканцями колонії, в той час як двір і з землею називався господарським двором, а його власник - господарем. На самому початку господарства складалися з 60 десятин землі, а на стику 19 і 20 століть таке було рідкістю[27;56]. Коли зявлялася можливість за не дуже високу ціну купити землю, на батьківському дворі залишався тільки один син, а для решти земля купувалася й будувалися будинки з господарськими побудовами.
Такі випадки були часті при заснуванні дочірньої колонії. У більшості новоутворень брали участь і арцизяни. Багато ж емігрували за океан.
Приводом було не тільки брак землі, а й скасування російським урядів у 70-ті роки.19 ст. багатьох привілеїв. Після першої світової війни зявилася можливість продажу землі, і ціна на неї стала такою високою, що бажання придбати її для простого селянина перетворювалося тільки в мрію. Все частіше господарства ділилися між синами, розпадаючись на шматки. Арциз в ті роки мав 4920 десятин, які були розділені між 82 господарствами при поселенні[15;32]. Також були площі в долинах річок - між Когільніком і Чагой, які вважалися незайманою і неврахованою землею. Це дало можливість виділити ще 65 десятин, і кордони Старого Арциза стали складати 5810 гектарів.
У 1858 році від різних господарств придбано ще 660 десятин (720 га) на так званих болгарських степах. Спільне володіння землею жителями Арциза складало 6531 га [21; 67] .До цього відносилися і володіння в Брієнах, Новому Арцизі, Кошпалате. [21; 67]
У результаті десятирічного існування громади в Арциз було 68 камяних будинків, кілька камяних підвалів, 82 фруктових садів, 197 коней, 1039 голів худоби, 308 овець[21; 67].В1818 році бессарабські колонії стали жити під керівництвом найосвіченіших політика генерала Інзова.
У 1830 році Йосеф Мескит побудував у Арцизі фабрику з виготовлення плугів, ливарню майстерню, сім цегляних заводів.
У 1870 році були побудовані перші парові млини, власниками яких були Михайло Раш і Фрідріх Хакс[28;30]. А ось згадані млини були побудовані оніметчиними євреями прізвища яких зазначалося раніше. Ці млини користувались великою популярністю серед місцевих так як майже в кожного було власне господарство і всі без винятку вирощували пшеницю, а до того як зявились перші млини колоністам доводилось нести везти,кому як свій врожай до сусідньої колонії, в Сарату це було надзвичайно незручно так як далеко ,і ціни для приїжіх заламували такі що порою на життя ледь вистачало після візиту на млин. А ціни тут були в два рази меншими. Тому й ці млини ікористуавлись такою популярністю. І ще грощі залишались у місці і місцеві спрямовували їх на подальшу розбудову Арцизу.
Часто поселенців відвідували різні лиха, неврожаї, які були в 1823, 1824, 1833, 1834, 1867 роках[28;30].
У 1829,1948,1831,1855 роках Арциз страждав від спалахів холери та чуми[28;35]. У 1880 році вимерзла велика частина виноградників. Природне завзятість, працьовитість, віра в бога давали колоністам сили вистояти, вижити і продовжити справу своїх предків. Містопродовжувало розвиватись і рости.
Арциз був знаменитий не тільки в Бессарабії, а й за межами своїми кінними базарами. Раз на два тижні на Арцизькому базарі (нині парк у середньої школи № 5) продавалися коні, велика і дрібна рогата худоба, свині. Звідси цілими та бунамі коні, продані на Арцизькому базарі, прямували в Польщу, Францію, Туреччину. Нерідко турецькі купці купували по 50 - 60 коней ?/p>