Зародження та розвиток політичної економії
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?ї праці, появу якої він пояснював відчуженням робітника від засобів виробництва. А. Тюрго підтримав трирівневу класову структуру суспільства, запропоновану Ф. Кене, але виокремив у класах фермерів і промисловців, з одного боку, робітників, з іншого - капіталістів.
Не дивлячись на класову і історичну обмеженість своїх поглядів, фізіократи зробили важливі виводи про особливості капіталістичного способу виробництва. Критикою сучасних ним порядків фізіократи доводили економічну неспроможність такою, що зжила себе феодальної системи господарства і тим самим обєктивно брали участь разом з передовими мислителями тієї епохи в ідеологічній підготовці буржуазної революції у Франції, що здійснила велику частину їх програми.
Економічні погляди А.Ж. Тюрго
Жак Тюрго (Baron de lAulne) (1727-1781) може претендувати на звання ведучого економіста Франції 18 сторіччя. Жак Тюрго був до того ж відомим політичним діячем - головним управляючим Limoges при Людовіці XV и потім, за час правління Людовика XVI, був переведений на посаду генерального контролера фінансів, рівнозначну посаді міністра фінансів - найважливішому у той час посту у внутрішніх справах королівства.
За 18 місяців перебування на посаді генерального контролера фінансів А. Тюрго хоч і не добився скорочення державних витрат, але зміг провести ряд указів і законопроектів (едиктів), що відкривали можливість для всесвітньої лібералізації економіки країни. Проте кожне його реформаторське нововведення натрапляло на запеклий опір парламенту, що знаходився під явним впливом придворного оточення, дворянства, духівництва і деякої частини підприємців, що прагнули зберегти своє монопольне положення. Тому реалізація положень едиктів була короткочасною перемогою А. Тюрго і його однодумців. У травні 1776 р. королівським посланцем йому був вручений наказ про здачу справ у звязку з відставкою, а через три місяці король відмінив всі едикти міністра-реформатора.
Головними досягненнями Тюрго-міністра в період реформ зявилися: введення вільної торгівлі зерном і мукою усередині країни; вільне ввезення і безмитний вивіз зерна з королівства; заміна натуральної дорожньої повинності грошовою поземельною податтю; скасування ремісничих цехів і гільдій, що гальмували зростання підприємництва в промисловій сфері, і ін.
А. Тюрго не вважав себе ні учнем, ні послідовником Ф. Кенэ, заперечуючи яку-небудь свою причетність до "секти", як він виразився, фізіократів. Проте творча спадщина і практичні справи свідчать про його прихильність основам фізіократичного вчення і принципам економічного лібералізму. Головний його твір "Роздум про створення і розподіл багатств" (1776) містить ряд нових для того часу положень. Так, в його роботі міститься положення про те, що чистий продукт проводиться не тільки в сільському господарстві, але і в промисловості; класова структура суспільства по Тюрго складніша, ніж по Кене, за рахунок того, що усередині кожного класу існує диференціація.
Наприклад, подібно фізіократам, А. Тюрго затверджував: "Землероб є першою рушійною силою в ході всіх робіт; це він проводить на своїй землі заробіток всіх ремісників... Праця землероба - єдина праця, що проводить більш того, що складає оплату праці. Тому він - єдине джерело всякого багатства" До того ж, за Тюрго саме земля завжди є першим і єдиним джерелом всякого багатства, це вона, піддаючись обробці, робить увесь дохід. Взагалі, Тюрго уділяв велику увагу землі як джерелу багатства, питанням земельного розподілу, а також питанням отримання доходу від землі. Перший етап розподілу суспільства на класи він бачить якраз у вмінні та можливості людини користуватися землею: "Якби земля була розподілена між усіма жителями країни так, що кожен мав її лише в кількості, потрібній для свого харчування, і нічого більшого, то, очевидно, усі, будучи рівними, не побажали б працювати один для одного. Ніхто також не мав би коштів для оплати праці іншого, бо кожен, маючи лише стільки землі, скільки вимагається для виробництва засобів свого існування, споживав усе зібране, і у нього не залишалося б нічого для обміну на працю інших.". В різниці між грунтами Тюрго бачить першопричину розподілу праці у суспільстві. Адже не кожна земля придатна для вирощування і хліба, і льону для одежі тощо. До того ж, є землі більш пригідні для одної культури, менші для іншої. Також вміння людини обмежене, і було б нераціонально намагатись забезпечити себе всіма необхідними продуктами з великими затратами часу та місця. Це спонукало землеробів до обміну продуктами. Та ж причина, яка викликала обмін продукту між обробниками різних за своїм характером грунтів, породила також і обмін продукту на працю між землеробами і іншою частиною суспільства, яка вважала за краще займатися переробкою і обробкою продуктів землі замість їх виробництва.
Такий порядок вигідний усім, бо кожен, зосереджуючись на одному виді праці, значно більше б здобував. Землероб став би витягати із землі більшу кількість продуктів і задовольняти усі інші свої потреби за допомогою обміну свого надлишку з більшою легкістю, ніж роблячи усі необхідні йому продукти власною працею. Швець, роблячи черевики для землероба, купує собі частину жнив. Кожен працівник працює для задоволення потреб усіх інших працівників, а ті, зі свого боку, працюють для нього.
Але чому одні землевласники більш багаті та щасливі, а інші - менш? Тюрго розкриває пять основних причин нерівності:
По-перше, чим людина сил?/p>