Зародження медицини. Медицина первiсного ладу
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Становлення первiсного суспiльства i первiсного лiкування
Роздiл 2. Лiкування в первiсному суспiльствi
2.1. РЖсторiя первiсного суспiльства
2.2. Перiодизацiя i хронологiя первiсноСЧ ери i первiсного лiкування
2.3. Джерела по iсторiСЧ первiсноСЧ ери i первiсного лiкування
2.4. Данi письмових джерел
Роздiл 3. Первiснi лiкарi
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
В нашi днi, коли у всьому свiтi на перший план виходить прiоритет загальнолюдських цiнностей, пiдготовка лiкарiв у всiх краСЧнах свiту немислима без широкоСЧ гуманiтарноСЧ освiти i розвитку iсторичного мислення, без плiдноСЧ науковоСЧ спiвпрацi мiж народами рiзних держав.
Викладання усесвiтнiй iсторiСЧ медицини закладаСФ основи цих понять, вводить студентiв в свiт СЧх майбутньоСЧ професiСЧ, пiдвищуСФ рiвень загальноСЧ i професiйноСЧ культури, виховуСФ вiдчуття професiйноСЧ лiкарськоСЧ етики.
Медицина як область людськоСЧ дiяльностi i культури по сутi своСЧй глибоко iнтернацiональна: всi народи свiту бiльшою чи меншою мiрою внесли i продовжують вносити свiй вклад до СЧСЧ розвитку, в становлення сучасноСЧ медицини i мiжнародноСЧ спiвпрацi в областi охорони здоровя. РЖсторiя медицини яскраве свiдоцтво все зростаючоСЧ СФдностi людського суспiльства, що розвиваСФться. РЗСЧ вивчення неминуче наводить до розумiння глобальностi загальнолюдських проблем i завдань в областi медицини i охорони здоровя населення, а у результатi до усвiдомлення власноСЧ вiдповiдальностi за долi нашоСЧ планети, до пошукiв дорiг i засобiв СЧх рiшення.
Як галузь науки iсторiя медицини вивчаСФ закономiрностi розвитку i iсторiю лiкування, медичних знань i дiяльностi народiв свiту впродовж всiСФСЧ iсторiСЧ людства (з прадавнiх часiв до сучасностi) в нерозривному звязку з iсторiСФю, фiлософiСФю, природознавством, культурою, складовою частиною якоСЧ вона СФ.
Як учбова диiиплiна iсторiя медицини самостiйний предмет, який вивчаСФться на кафедрах (курсах) iсторiСЧ медицини вищих медичних учбових закладiв в нашiй краСЧнi i багатьох зарубiжних краСЧнах. Невелика тривалiсть цього курсу не дозволяСФ вмiщати в нього величезний фактичний матерiал по iсторiСЧ окремих медичних спецiальностей, та це i не входить в його завдання, адже ще древнi греки знали, що учень це не судина, яку потрiбно наповнити, а факел, який потрiбно запалити.
Роздiл 1. Становлення первiсного суспiльства i первiсного
лiкування
Перехiд вiд найближчих предкiв людини (австралопiтеков) до пiдродини гомiнiд (тобто людей) довгий еволюцiйний процес, який протiкав протягом мiльйонiв рокiв i завершився, як показують археологiчнi дослiдження, на рубежу третинного i четвертинного перiодiвУ встановленнi кордону мiж тваринним свiтом i людиною iснують два пiдходи: антропологiчний i фiлософський.
У основi антропологiчного пiдходу лежить бiологiчна своСФрiднiсть людини, його морфологiчна вiдмiннiсть вiд найближчих до нього предкових форм. Ця вiдмiннiсть визначаСФться гомiнiдною трiадою:
1) прямоходiнням, або бiпедiСФю;
2) вiльною кистю з великим пальцем, що протиставляСФться , здiбною до тонких трудових операцiй;
3) вiдносно крупним високорозвиненим мозком.
Ознаки гомiнiдноСЧ трiади остаточно сформувалися не одночасно, а на рiзних етапах еволюцiСЧ.
Згiдно з сучасними палеоантропологiчними даними перша ознака гомiнiдноСЧ трiади прямоходiнням склався вже у найближчих предкiв людини австралопiтекiв (бiльше 2 млн. рокiв тому, в кiнцi третинного перiоду). Прямоходiння створило передумови для розвитку трудовоСЧ дiяльностi i, таким чином, зявилося вирiшальною ознакою гомiнiдiв. РЖншими словами, в процесi еволюцiСЧ прямохождiння випереджало становлення трудовоСЧ дiяльностi: спочатку австралопiтеки стали прямоходячими, а потiм гомiнiди (тобто люди) почали створювати першi знаряддя працi (на вiдмiну вiд точки зору Л. Моргана: людина встала на ноги для того, щоб звiльнити руки для гарматноСЧ дiяльностi) .
Друга ознака гомiнiдноСЧ трiади розвинена кисть сформувався на рубежi нижнього i середнього палеолiту, до часу виникнення роду Homo (300/200 тис. рокiв тому).
Становлення третьоСЧ ознаки високорозвиненого мозку за часом було ще тривалiшим: маса мозку наблизилася до сучасноСЧ на стадiСЧ пiзнiх палеоантропiв (близько 50/40 тис. рокiв тому), тодi як вдосконалення його структури продовжувалося впродовж всiСФСЧ iсторiСЧ роду Homo. Таким чином, формування гомiнiдноСЧ трiади, а отже, i людини сучасного вигляду неоантропа (Homo sapiens), остаточно завершилося близько 50/40 тис. рокiв тому (див. таблицi. 2 i 3).
У основi фiлософського пiдходу до визначення критерiСЧв людини i його видiлення з тваринного свiту лежить соцiальне СФство людини його гарматна (або трудова) дiяльнiсть, мислення, мова, суспiльнi стосунки.
Роздiл 2. Лiкування в первiсному суспiльствi
2.1 РЖсторiя первiсного суспiльства
РЖсторiя людства починаСФться разом з виникненням людини на Землi. Сучасна iсторична наука визначаСФ в розвитку людства двi ери: 1) неписьменну iсторiю (первiсна, або докласова, ера) i 2) письмову iсторiю людства (з IV тисячолiття до н. е.).
РЖсторiя первiсноСЧ ери вивчаСФ людське суспiльство вiд виникнення людини (бiльше 2 млн рокiв тому) до формування перших цивiлiзацiй (IV тисячолiття до н. е.). За своСФю тривалiстю первiсна ера охоплюСФ бiльше 99% всiСФСЧ iсторiСЧ людства (див. таблицi. 1). Все подальшi перiоди iсторiСЧ (стародавнiй свiт, середнi с