Зародження медицини. Медицина первiсного ладу
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
толiття, нова i новiтня iсторiя) займають не бiльше 1 % iсторичноСЧ дороги людства.
Не дивлячись на вiдсутнiсть писемностi (i письмовiй iсторiСЧ), iсторiя первiсного суспiльства СФ невiдСФмною складовою частиною всесвiтньо-iсторичного процесу розвитку людства i не може визначатися як до iсторiя, або праiсторiя, а первiсна людина як доiсторичний.
Первiсно-громадських буд СФ унiверсальними: через нього пройшли всi народи нашоСЧ планети без виключення. У його надрах складалися вирiшальнi передумови для всього подальшого розвитку людства: гарматна (або трудова) дiяльнiсть, мислення i свiдомiсть, мова i мови, господарська дiяльнiсть, соцiальнi стосунки, культура, мистецтво, а разом з ними лiкування i гiгiСФнiчнi навики. Аналiз СЧх розвитку вiд самих витокiв маСФ важливе практичне значення для формування концепцiСЧ iсторичного розвитку медицини в цiлому.
2.2 Перiодизацiя i хронологiя первiсноСЧ ери i первiсного лiкування
У iсторiСЧ первiсноСЧ ери видiляють три етапи: становлення первiсного суспiльства (понад 2 млн. рокiв 40 тис. рокiв тому назад); розквiт первiсного суспiльства (40 тис. рокiв тому X тисячолiття до н. е.); розкладання первiсного суспiльства (з XV тисячолiть до н. е.)
Вiдповiдно iсторичним етапам умовно визначаються три перiоди в розвитку первiсного лiкування:
1) становлення людини, первiсного суспiльства i первiсного лiкування, коли вiдбувалося первинне накопичення i узагальнення емпiричних знань про природнi лiкувальнi засоби (рослинного, тваринного i мiнерального походження);
2) лiкування в перiод розквiту первiсного суспiльства, коли розвивалося i затверджувалося цiлеспрямоване вживання емпiричного досвiду колективного лiкування в соцiальнiй практицi;
3) лiкування в перiод розкладання первiсного суспiльства, коли разом iз зародженням класiв i приватноСЧ власностi йшло становлення культовоСЧ практики лiкування (що зародилася в перiод пiзньоСЧ родовоСЧ общини), продовжувалося накопичення i узагальнення емпiричних знань лiкування (як колективного досвiду общини i iндивiдуальноСЧ дiяльностi лiкаря).
2.3 Джерела по iсторiСЧ первiсноСЧ ери i первiсного лiкування
Вивчення розвитку лiкувальноСЧ дiяльностi людини в рiзнi перiоди iсторiСЧ не однакова i, як правило, знаходиться в зворотнiй залежностi вiд давностi епохи. Найбiльш складна реконструкцiя iсторiСЧ первiсного суспiльства: воно не залишило письмових джерел, а осмислення археологiчних i етнографiчних даних маСФ сповна обСФктивнi труднощi i вимагаСФ того, що постiйного передивляСФться наших вистав у звязку з новими науковими вiдкриттями.
Достовiрнi науковi знання про лiкування первiсноСЧ ери базуються на даних археологiСЧ i етнографiСЧ, палеопатологiСЧ i палеоботанiки, палеоантропологiСЧ i палеопсихологiСЧ.
Данi археологiСЧ. Основними речовими джерелами первiсноСЧ iсторiСЧ СФ: знаряддя працi, залишки первiсних споруд, святилища, поховання i останки людини, предмети первiсноСЧ культури.
Археологiчнi знахiдки, що СФ у розпорядженнi учених, складають лише нiкчемну частину тих предметiв, якими користувалася первiсна людина. Причини цього двоякого роду. По-перше, археологичСФСФкая вивчена на рiзних континентах неоднакова. По-друге, надбанням археологiСЧ стаСФ лише те, що зберiгаСФться в землi протягом тисяч i мiльйонiв рокiв (предмети з дерева, шкiри, кори або рослин не зберiгаються).
Данi палеопатологiСЧ. Палеопатологiя вивчаСФ патологiчнi змiни останкiв первiсноСЧ людини, точнiше, його скелета.
До виникнення палеопатологiСЧ, яка як наука сформувалася близько ста рокiв тому, iснувало уявлення про те, що первiсна людина була абсолютно здорова, а хвороби виникли пiзнiше як результат цивiлiзацiСЧ. ПодiбноСЧ точки зору дотримувалися вельми освiченi люди, наприклад Жан-Жак Руссо, який щиро вiрив в iснування золотого, столiття на зорi людства. Деякi хвороби людини, такi як силiкоз або променева хвороба, безумовно, СФ продуктом ноосфери i повязанi з дiяльнiстю людського розуму (i деколи безрозсудною його дiяльнiстю). Але це справедливо лише вiдносно обмеженого числа захворювань.
Концепцiя золотого столiття не ставила в центрi своСФСЧ уваги здоровя людини. Проте данi палеопатологiСЧ певною мiрою сприяли СЧСЧ спростуванню. Вивчення останкiв первiсноСЧ людини показало, що його кiстки несуть на собi незгладимi слiди травматичних пошкоджень (мал. 1) i важких хвороб (таких як артрити, пухлини, туберкульоз, викривлення хребта, карiСФс зубiв i iн.).
У 1892 р. пiд час археологiчних розкопок бiля селеща Трiнiль на о. Ява голландський лiкар i анатом Ю. Дюбуа (Eugene Dubois) виявив лiву стегнову кiсть прадавньоСЧ людини пiтекантропа
У ФранцiСЧ в печерi Ла Шапель-о-сiна знайдений скелет древнього чоловiка неандертальця (Homo neander-thalensis), шийнi хребцi якого зрослися в СФдину кiсть (свiдоцтво артриту). Декiлька десяткiв тисяч рокiв тому назад. вiд цього захворювання страждала кожна четверта доросла людина. Наслiдки артриту виявленi i на кiстках гiгантських ящерiв бронтозаврiв, якi жили на Землi задовго до появи людини.
Слiди захворювань на кiстках первiсноСЧ людини зустрiчаються набагато рiдше, нiж травматичнi дефекти, якi найчастiше повязанi з пошкодженнями мозкового черепа. Однi з них свiдчать про травми, отриманi пiд час полювання, iншi про пережитi або не пережити трепанацiСЧ черепiв, якi стали виробляти приблизно в XII тисячолiттi до н.е. (переважно в ритуальних цiлях).
Робити виводи про хвороби мяких тканин значно складнi?/p>