Зародження американської державності в ході війни за незалежність
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ами штатів в тому, що було схильне до її регулювання. Як закон особливої якості, вона володіла високою мірою стабільності і була виведена з-під звичайної законодавчої процедури. Для зміни конституції передбачалася особлива процедура поправок. Вони приймалися кваліфікованою більшістю загальнофедерального законодавчого органу (або спеціально скликаним конституційним конвентом) і потім узгоджувалися із законодавчими органами штатів (або також особливими зборами штатів). На твердження відводилося по декілька років.
Організація державної влади була підпорядкована принципу розділення властей. Причому в розвиток старої доктрини Д. Локка разом із законодавчими і старанними властями американська конституція виділила в особливе положення і судову. Вона вважалася найважливішою в справі забезпечення прав і свобод громадян.
Законодавчі повноваження здійснювалися Конгресом федерації. (Конституція не застосовувала тут термін влада, окрім як відносно законотворчості в особливому окрузі столиці, який передбачалося організувати.) Конгрес складався з двох самостійних палат - Палати представників і Сенату. Палата представників обиралася на два роки населенням штатів відповідно його чисельності і на підставі вимог, які були встановлені в самому штаті. Членом Палати представників міг стати лише громадянин штату з необхідним цензом осілості і старше 25 років. Сенат складався з особливих представників штатів (старше 30 років і з високим цензом осілості) на рівних умовах - по 2 сенатори від кожного штату незалежно від його величини. Сенаторів обирали законодавчі збори штатів по власних правилах на 6 років з обовязком систематичного переобрання по третинах кожні два роки [220;14].
Повноваження Конгресу обмежувалися питаннями, віднесеними Конституцією до сфери загальнофедеральних: право встановлювати податки, збори і мита, укладати позики, регулювати торгівлю, грошову і єдину фінансову систему, армію і флот, політику в області науки і технічного вдосконалення. Лише за федерацією признавалося право укладати міжнародні договори і в цілому вести зовнішню політику. Встановлювалася також неширока, але особлива сфера кримінального законодавства федерації і судової політики.
Палати володіли повною організаційною самостійністю і практично рівними правами у сфері законодавства. Але були і виняткові повноваження. Так, лише Палата представників могла виступати ініціатором фінансових законів (за Сенатом залишалося право пропонувати поправки), лише Палата представників могла порушувати справи в порядку імпічменту проти вищих посадових осіб (розбирав звинувачення, проте, лише Сенат). Сенату був відданий пріоритет в справах зовнішньої політики.
Виконавча влада вручалася президентові. Його обирали на 4 роки особливою колегією виборців, яку складав штат спеціально для даного випадку. Президентом міг стати лише громадянин штатів, з високим цензом осідлості і у віці понад 35 років. Поряд з президентом обирався віце-президент, який не мав в своєму розпорядженні самостійну владу, а був як би його заступником; віце-президент вважався також другим головою Сенату.
Повноваження президента були вельми значні. Це відповідало ідеї батьків-засновників про те, що централізацію створює лише урядова влада: Енергія, що полягає у виконавчій владі, є головною передумовою для встановлення хорошого управління (А. Гамільтон). Президент вважався головнокомандуючим армії і флоту, він керував діяльністю всіх посадових осіб Сполучених Штатів, з відома Сенату мав право укладати міжнародні договори, призначав на всі встановлені законами посади. Президентові належало право законодавчого вето на вирішення Конгресу або будь-якої палати, здолати яке палати могли лише кваліфікованою більшістю в 2/3 голоси. У його обовязки входило інформування Конгресу про положення справ в Союзі, скликання засідань в екстраординарних випадках. Президент виступав також гарантом законності в країні, гарантом її цілісності і безпеки. Конституція нічого не говорила про організацію особливого уряду. Тим самим президент ставав не лише главою держави, але і одноосібним урядом країни, організовуючи його відповідно своєму розсуду і ухваленим законам [268;15]. Судова влада надавалася Верховному суду федерації і судам котрі стоять нижче по ієрархії, створеним по прийнятим Конгресом законам. Суддів Верховного суду призначав президент з відома Сенату, і всі судді могли залишатися на своєму посаді доки поводяться бездоганно. Їх влада поширювалася на всі справи, які розглядаються по загальному праву і праву справедливості і на підставі Конституції, законів і міжнародних договорів Сполучених Штатів. Включення в систему національного права міжнародних договорів, або права націй, склала одну з найважливіших новин американської конституції.
Організація державної влади, слідуючи розділенню властей, була обставлена в Конституції значними гарантіями у вигляді цілої системи т. і. заборон і противаг, які б не дозволили одній владі узурпувати державну владу в цілому. Всі гілки влади організовувалися по власному порядку, тобто мали своє особливе джерело. Всі вони мали різні терміни повноважень. Кожна зберігала відоме право впливати на іншу: президент - накласти вето на закони Конгресу, Конгрес - здолати вето, збудити проти президента звинувачення в порядку імпічменту, суди володіли правом контролю за діяльністю будь-якої влади.
Конституція вирушала від принципу федераліз