Започаткування та становлення митноСЧ справи
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
як тамга, вiд якоСЧ й пiшли слова тамжить, таможня та таможенник. Крiм цього, вiдомi такi термiни, як митчики i митарi.
На Русi у старовину були напрочуд гнучкi мита. Розрiзняли мито водяне i сухе, проСЧждже i торгове. Пiсля монгольськоСЧ навали в митний лексикон увiйшло: мито - основний збiр за провезення товару; посажене - мито за розмiр ввезеного у саженях; промит - подвiйне мито, яке стягувалось у разi спроби уникнути обкладення митом i обСЧзду митницi; головщина - мито iз кожного проСЧжджаючого на ладi (човнi); московщина й перевiз, костки, i. т.д.
У мiру того як складалося саме поняття торгового мита i супутнiх СЧм торгових зборiв за право купiвлi-продажу товарiв на чужiй територiСЧ, формувалися звичаСЧ, правила i процедури СЧхнього стягнення або повного чи часткового звiльнення вiд цього обовязку. Вiдповiдно до цього створювалася спецiальна митна служба, облаштовувалася митниця. Згодом цi заходи дiстали органiзацiйне, правове i дипломатичне (мiжнародно-правове) закрiплення. Вони встановлювалися вiдповiдно до потреб економiки та торгового обмiну з тою чи iншою краСЧною, потребою в певному товарi чи необхiдностi збути його надлишок усерединi краСЧни. Окрiм цього, на митну полiтику по вiдношенню до окремих краСЧн впливали й субСФктивнi чинники. Наприклад, вiдомий росiйський iсторик В. О. Ключевський вважав, що порядок торгових вiдносин КиСЧвськоСЧ Русi з ВiзантiСФю на безмитнiй основi i взаСФмному сприяннi,
визначений договорами князiв Олега й РЖгоря, був головним пiдТСрунтям, що пiдготував прийняття християнства Руссю, i саме з ВiзантiСЧ. Не треба й забувати поСФднання родин руських князiв, що впливало на змiст митних вiдносин i формування митних режимiв.
2. Генеза створення митного iнституту в КиСЧвськоСЧ Русi
Вiдомо, що митний iнститут як державний правовий елемент iснував ще у V-VII ст. до н.е. в мiстах Ольвiя, Херсонес, iнших мiстах Причорноморя та державi скiфiв. У договорi киСЧвського князя Олега з iмператором ВiзантiСЧ у 911 р. обумовлювалися митнi питання мiж двома державами. Уже на той час у киСЧвських словян як норма звичаСФвого права iснувало правило збирати мито, мит, тобто податок за прове-зення товарiв не тiльки iноземних, але й з одного мiста до iншого.
Таким чином, КиСЧвська Русь уже тодi проводила власну митну полiтику, мала встановленi розмiри митних податкiв (прообраз тарифiв) на товари, що привозилися з рiзних краСЧн, а СЧСЧ торговi люди (купцi) сплачували митнi податки в iнших краСЧнах товаром чи золотом.
Тому на час написання найстарiшого вiдомого збiрника норм давньоруського права Руська правда Ярослава Мудрого (1016 р.) термiни митник, мит, митниця були добре вiдомi i словянам i iншим народам, що пiдтримували торговельнi вiдносини з КиСЧвською державою.
На той час слово мит визначало податок, особливий збiр з товару та худоби, що ввозились у державу. Право на встановлення цього збору, визначення його розмiру або звiльнення вiд мита належало вищiй державнiй особi - князю. Про це зазначалося в мiжнародних договорах. Але враховуючи, що мито було тiльки одним iз численних зборiв, якi iснували в державi та в рiзних мiстах, можна стверджувати, що вже i на той час митний збiр мав значення рiзновиду державного податку.
Заслуговують на увагу висновки видатних вчених-iсторикiв, якi пiдкреслювали значення митних зборiв для збагачення Русi та окремих мiст, що в мирнi часи вели активну торгiвлю.
Для феодального перiоду КиСЧвськоСЧ Русi XII-XIII ст. характерним був занепад центральноСЧ влади та зростання могутностi феодалiв. Помiснi князi вiдмовлялися пiдкорятися киСЧвському князю, в тому числi i в питаннi створення своСФСЧ власноСЧ податковоСЧ i митноСЧ системи. В кожнiй землi встановлювалися своСЧ митнi збори, вiдомi як проСЧжджi, або торговельнi. До проСЧжджих податкiв належав перш за все мит - основний податок за провезення товару. Розмiр збору встановлювався на вiз, залежно вiд розмiру воза та кiлькостi товару.
Уже на той час була вiдома практика ухилення вiд сплати мита шляхом перемiщення товару поза митницею. З такими порушеннями боролися економiчними заходами. Зокрема, якщо купець обСЧжджав митну заставу, щоб не платити мита, то з нього стягували подвiйний штраф з кожного воза - промит, а крiм того сам купець як особа повинен був платити штраф - заповiдь.
Мито брали за кожну особу, яка супроводжувала товар. У деяких мiстах справляли податок з цих людей пiсля розпродажу товару, коли вони покидали мiсто.
На тi часи митнi податки були рiзними: брали не тiльки з воза, але й з урахуванням цiни товару - замит. Вiдомий був i такий вид митного збору, як явка - збiр з купця за предявлення товару на митнiй заставi. За найм амбара (складу) для товару на гостинному дворi збиралося амбарне.
Свiй вiдбиток на митну справу залишила i монголо-татарська навала. Право на збирання податкiв ханська адмiнiстрацiя надавала одноразово iз спецiальним знаком - тамгой, клеймом. Це тюркське слово надовго ввiйшло в нашу термiнологiю. Термiн тамжiння - накладання тамги як свiдоцтво факту зiбраного податку надовго витiснило поняття збирання мита. Замiсть митника зявився таможник, таможеник. Митнi пiльги, якi надавалися монголо-татарськими ханами окремим особам, общинам, монастирям тощо, визначалися в спецiальних грамотах - таможених грамотах. Отже, iнститут митних пiльг iснував i ранiше.
Вигiдна ордi роздрiб