Закономірності й принципи навчання біології
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
Закономірності й принципи навчання біології
Зміст
1. Структурні компоненти процесу навчання біології
2. Закономірності процесу навчання біології
3. Основні принципи навчання біології
Список літератури
1. Структурні компоненти процесу навчання біології
Навчальний процес як організаційна форма існування суспільних явищ має власну структуру й складається з таких компонентів: цільового, стімулювально-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, емоційно-вольового, контрольно-корекційного та оцінково-результативного (рис. 1).
Знання й осмислення основних компонентів дидактичного процесу дають змогу педагогові обрати конкретний варіант дидактичної системи, глибше зрозуміти суттєву характеристику навчання як педагогічного явища, науково обгрунтувати підходи до його практичного здійснення, спрогнозувати результати реалізації.
Навчальний процес передбачає тісну взаємодію вчителя та учнів на всіх етапах навчальної роботи, починаючи з постановки її мети й завдань і завершуючи перевіркою та оцінкою результатів. "Вилучення" учня на будь-якому етапі навчання означає припинення його навчально-пізнавальної діяльності.
Розглянемо загальну характеристику зазначених структурних компонентів процесу навчання.
Цільовий компонент забезпечує усвідомлення вчителем і передання учням мети викладання курсу біології, його конкретних розділів і формує позитивне ставлення учнів до навчальної діяльності. Організація процесу навчання насамперед з чітким визначенням його визначенням, а також усвідомленням і прийняттям їх учнями. Цільові установи навчання сприяють розумінню школярами суті й способі н організації навчально-пізнавальної діяльності та її активізації. Цілі навчання визначаються державним стандартом і низкою документів уряду України, а потім конкретизуються в програмах з окремих навчальних предметів, підручниках, навчальних посібниках для вчителів, дидактичних матеріалах тощо.
Стимулювально-мотиваційний компонент є продовженням цільового, але тільки за наявності в учнів їхнього власного стимулу до Навчально-пізнавальної діяльності. Повноцінний стимул можливий у разі усвідомлення реальної значущості знань. Тому розяснення учням Мсти вивчення матеріалу, поглиблення мотивації є передумовами позитивного ставлення їх до біології. Вчитель зобовязаний викликати в учнів внутрішню потребу до засвоєння знань. Це досягається чітким формулюванням пізнавального завдання (зазвичай у формі проблемної Ситуації). Оскільки одна й та сама за характером і результатами навчальної діяльність учнів може мати різні мотиви, важливо, щоб учитель скеровував їхні мотивацію, інтереси й потреби, формував позитивне ставлення до навчання.
Позитивне ставлення учнів до навчання можливе, якщо:
/ наукові знання з біології зацікавлюють, а вчитель створює проблемні ситуації, якими учні захоплюються;
/ знання, вміння та навички, що набуваються, мають для учня практичне значення й стануть у пригоді в реальному житті;
/ навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, випробовувати власні сили під час опановування навчального матеріалу;
/ в системі суспільних пріоритетів наука, яка вивчається, посідає належне місце, що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів;
/ сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливу атмосферу й спонукає до здорової конкуренції серед однолітків);
/ учитель справедливо оцінює досягнення учнів, доброзичливо, з повагою ставиться до них і виявляє розумну вимогливість. Безперечно, мудро чинять ті педагоги, які мотивацію пізнання використовують для формування професійної мотивації та спрямованості особистості майбутнього спеціаліста.
Змістовий компонент охоплює все те, що становить поняття "зміст освіти", систему наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток здібностей учнів, формування їхнього світогляду, набуття соціального досвіду, підготовку до суспільного життя й до професійної діяльності. Готуючися до заняття, вчитель повинен ретельно обміркувати зміст навчального матеріалу, конкретизувати обсяг теоретичних положень, визначити, які вміння й навички мають сформуватися в учнів у процесі вивчення нового матеріалу.
Навчальний матеріал, залежно від виконуваних функцій, поділяється на такі види:
інформаційний тексти, малюнки, креслення, схеми, таблиці, моделі, установки, реальні обєкти навколишньої дійсності тощо;
операційний завдання, вправи, під час виконання яких виробляються вміння та навички;
актуалізувальний тексти, завдання, які сприяють актуалізації опорних знань, умінь та навичок, необхідних для розуміння й засвоєння матеріалу;
контролювальний завдання, що забезпечують внутрішній і зовнішній зворотні звязки;
стимулювальний тексти, завдання, які викликають інтерес до нових знань або нових способів їх засвоєння;
діагностувальний завдання, що дають змогу виявити прогалини в знаннях, причини неправильних дій учнів.
На практиці зазвичай використовують поєднання різних видів навчального матеріалу.
< пігрлційно-діяльнісний компонент організація практичної діяльності учнів з опанування змісту є однією з головних складових дидактичного п?/p>