Загальнi основи патологiСЧ
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ртi: пасивне, нерухоме положення тiла; блiдiсть шкiри; вiдсутнiсть свiдомостi, дихання, серцебиття, пульсу; не визначаються сухожилковi рефлекси; холоднi кiнцiвки.
Абсолютнi ознаки смертi - це трупнi явища, тобто змiни, що вiдбуваються у мертвому тiлi. Раннi трупнi ознаки розвиваються протягом першоСЧ доби. До них належать: охолодження, висихання, трупнi плями, автолiз, трупне заклякання. Пiзнi трупнi ознаки зявляються через 1-2 доби i можуть тривати роками. Це гниття i руйнування трупа рослинами i тваринами руйнуючi явища, або мумiфiкацiя, торфяне дублення, збереження трупа в певних середовищах консервуючi явища.
Через деякий час пiсля зупинки дихання i кровообiгу починаСФться охолодження трупа до температури навколишнього середовища. Це вiдбуваСФться в звязку з припиненням обмiну речовин, утворення тепла й енергiСЧ. При кiмнатнiй температурi охолодження трупа вiдбуваСФться на 1 С за 1 год.
Трупне висихання починаСФться в результатi вiддачi вологи в навколишнСФ середовище. НастаСФ помутнiння рогiвки очей, на шкiрi зявляються коричнево-жовтi "пергаментнi" плями. Через 3-5 год вiдбуваСФться перерозподiл кровi -лiвi камери серця порожнi, а в правих утворюються згустки кровi червоного або жовтого кольору. АртерiСЧ також порожнiють, а вени в нижнiх частинах тiла переповненi кровю i тут зявляються оранжево-фiолетовi плями трупнi гiпостази, якi зникають при натискуваннi. Потiм розвиваСФться гемолiз еритроцитiв, плазма кровi, яка мiстить гемоглобiн, виходить з вен в навколишнi тканини i трупнi гiпостази стають трупними плямами, якi не зникають при натискуваннi.
Через 2-6 год пiсля смертi розвиваСФться трупне заклякання. Воно починаСФться з мязiв обличчя i, поступово поширюючись на тулуб i кiнцiвки, за добу охоплюСФ всю мускулатуру. Через 2-3 доби заклякання зникаСФ, в тканинах, що загинули, розвиваСФться посмертний автолiз i трупне розкладання. Цi змiни виникають спочатку в залозистих органах, багатих ферментами - печiнцi, пiдшлунковiй залозi, шлунку. Починаютъся гнильнi процеси, зявляСФться неприСФмний запах, гази роздувають труп. Цi ознаки класифiкуються як трупне розкладання.
Раптова смерть життСФздатноСЧ людини у всi часи була приводом для намагання оживити органiзм. Задовго до нашоСЧ ери в бiблiйних легендах зустрiчаються описи спроб оживлення вдуванням повiтря з рота в рот. В II ст. до н.е. була описана трахеотомiя пiд час асфiксiСЧ.
В епоху Вiдродження один iз засновникiв сучасноСЧ анатомiСЧ Андреас Везалiй запропонував метод штучноСЧ вентиляцiСЧ легень, що полягаСФ у вдуваннi повiтря в легенi за допомогою мiха через трубку, вставлену в трахею. Видатний англiйський фiзiолог Вiльям Гарвей в дослiдах з оживлення птахiв використовував прийом, що нагадуСФ зовнiшнiй масаж серця. На витоках становлення анатомiСЧ i фiзiологiСЧ зявилися прийоми оживлення органiзму, близькi до сучасних.
Реанiматологiя (вiд. лат. re - знову, animare оживляти) сучасна наука про оживлення органiзму, патогенез, профiлактику i лiкування термiнальних станiв, пiд якими розумiють стани, що знаходяться на межi життя i смертi. Реанiматологiя довела можливiсть вiдновлення дiяльностi серця, що зупинилось. Ранiше це було синонiмом смертi. Реанiматологiя СФ самостiйною галуззю медицини, яка розробляСФ питання теорiСЧ i практики захисту органiзму вiд надзвичайних впливiв (агресiСЧ). 3 цiСФю метою використовують методи штучного замiщення або керування життСФво важливими функцiями i системами органiзму.
Вирiшити проблему оживлення органiзму - не означаСФ перемогти смерть взагалi. Смерть вiд невилiковних захворювань i вiд старостi - процес природний i незворотний. Завдання полягаСФ в тому, щоб боротися з передчасною смертю, коли органiзм не вичерпав усiх життСФвих сил. Це стосуСФться, перш за все, раптовоСЧ смертi, спричиненоСЧ тяжкою травмою, гострою крововтратою, ураженням електричним струмом та iншими нещасними випадками. Ось тут i не можна допустити, щоб пiсля того, як перестало битися серце, настав той незворотний стан, який ми називаСФмо смертю.
Ще в давнину люди говорили про три брами смертi. Вони мали на увазi припинення кровообiгу, дихання i згасання свiдомостi. Але органiзм гине не вiдразу. Найшвидше припиняСФ свою роботу головний мозок. Максимальний термiн, протягом якого може жити кора головного мозку пiсля припинення серцевоСЧ дiяльностi i дихання в звичайних температурних умовах становить 5-6 хв. Потiм у корi настають незворотнi змiни, i навiть якщо вдаСФться оживити органiзм людини, вiн вже не може бути працездатним i повноцiнним. Це важливий момент, тому що вiдновити дiяльнiсть серця можна i в значно пiзнiшi термiни, але функцiя клiтин кори головного мозку буде повнiстю i незворотно втрачена. Це буде означати настання соцiальноСЧ смертi.
Характер реанiмацiйних заходiв i послiдовнiсть СЧх застосування багато в чому визначаються видом смертi, тобто фактором, що спричинив СЧСЧ. Проте у всiх випадках, коли виникаСФ необхiднiсть у застосуваннi певних методiв реанiмацiСЧ, успiх залежить вiд того, як швидко вони будуть розпочатi; тут нерiдко вирiшальну роль вiдiграють секунди.
Найбiльш поширеними методами оживлення, якi застосовують як у лiкарняних умовах, так i поза лiкарнею (при дорожнiх пригодах, утопленнi, нещасних випадках на виробництвi тощо), СФ штучне дихання i зовнiшнiй або непрямий масаж серця (без розтину грудноСЧ клiтки).
Штучне дихання необхiдно розпочинати негайно, як тiльки припинилося самостiйне дихання. Найчастiше для надання допомоги потерпiл