Загальнi основи патологiСЧ
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?коп. Тепер морфологи користуються складними оптичними й електронними мiкроскопами, фiксують змiни не лише на клiтинному, але й на субклiтинному рiвнях. РЖнтенсивно розвиваСФться молекулярна патологiя (деякi хвороби СФ результатом дефектiв макромолекул).
Рiзноманiтнi пошкодження i пристосувальнi реакцiСЧ пiд час хвороби проявляються рiзними вiдхиленнями життСФдiяльностi вiд норми. Цi прояви хвороби отримали назву симптомiв, а сукупнiсть симптомiв, що характеризують хворобу - синдромiв.
У перебiгу хвороби видiляють 4 перiоди: 1) латентний (прихований, iнкубацiйний); 2) продромальний; 3) перiод розпалу; 4) завершальний перiод.
Латентний перiод (стосовно iнфекцiйних хвороб iнкубацiйний перiод) триваСФ вiд моменту впливу причини до появи перших клiничних ознак захворювання. Цей перiод може бути коротким, як при дiСЧ бойових отруйних речовин, i досить тривалим, як при проказi (кiлька рокiв).
Продромальний перiод - Вiдрiзок часу вiд перших ознак хвороби до повного СЧСЧ прояву. iнодi цей перiод маСФ яскравi клiнiчнi прояви (крупозна пневмонiя, дизентерiя), в iнших випадках СФ нечiткi симптоми, наприклад, безпричинна веселiсть (ейфорiя) при гiрськiй хворобi.
Перiод виражених проявiв, або розпалу хвороби характеризуСФться повним розвитком клiнiчноСЧ картини, появою специфiчних симптомiв i синдромiв захворювання: судоми при недостатностi прищитоподiбних залоз, лейкопенiя при променевiй хворобi, типова трiада (гiперглiкемiя, глюкозурiя, полiурiя) у хворих на цукровий дiабет.
Кiнець хвороби може бути наступним: одужання (повне и неповне), рецидив, перехiд у хронiчну форму, смерть.
Одужання - процес вiдновлення порушеноСЧ життСФдiяльностi та формування нормальних взаСФмовiдносин органiзму з довкiллям, для людини - насамперед вiдновлення СЧСЧ працездатностi. При повному одужаннi слiдiв хвороби не залишаСФться, а при неповному - той чи iнший дефект, наприклад, вада серця, зберiгаСФться, але вiн може бути протягом тривалого часу компенсованим.
Рецидив (повернення хвороби) - це новий прояв хвороби пiсля удаваного або неповного СЧСЧ припинення. Наприклад, патогенний фактор (мiкроорганiзм) не знищений, а лише ослаблений (малярия, колiт).
При послабленнi захисних сил органiзму хвороба може затягуватись, гострi СЧСЧ прояви зникають, але одужання не настаСФ. Хвороба набуваСФ хронiчного перебiгу. Для хронiчних захворювань характернi перiоди загострення i ремiсiСЧ. Ремiсiя - тимчасове покращання стану хворого, яке проявляСФться частковим або повним зникненням клiнiчних проявiв захворювання. Проте пiсля покращання стану закономiрно настаСФ загострення хвороби (рецидив). Ремiсiя може продовжуватись вiд декiлькох днiв до декiлькох рокiв. Хвороба може закiнчитись iнвалiднiстю або смертю хворого.
4. СМЕРТЬ, РЗРЗ ФОРМИ, СТАДРЖРЗ, ОЗНАКИ. СПОСОБИ ОЖИВЛЕННЯ ОРГАНРЖЗМУ
Смерть - це припинення життя, пiд яким розумiють незворотну зупинку функцiй органiзму, що робить неможливим його iснування. Причини i механiзми смертi вивчаСФ спецiальна наука - танатологiя. Смерть не супроводжуСФться одночасним припиненням функцiй усiх органiв. Видiляють перiод мiж смертю органiзму як цiлого i припиненням життСФдiяльностi окремих тканин i органiв - суправiтальний перiод. Вiн триваСФ в середньому 20 год (18-24 год, залежно вiд температури навколишнього середовища). Це дозволяСФ використати органи для трансплантацiСЧ (пересадки живим людям). Вивченням цього питання займаСФться наука трансплантологiя.
Види смертi. Розрiзняють смерть природну (фiзiологiчну), насильницьку i ненасильницьку (смерть вiд хвороб). Природна смерть настаСФ в старечому вiцi вiд фiзiологiчного припинення функцiй органiзму. Насильницька смерть СФ результатом нещасних випадкiв (травма, отруСФння, вбивство). Ненасильницька смерть, або смерть вiд хвороб, виникаСФ в результатi несумiсних iз життям змiн в органiзмi. Вона може настати раптово на фонi прихованого перебiгу патологiчних процесiв. Таку смерть називають раптовою, або наглою смертю. РЗСЧ причиною можуть бути гострi порушення мозкового кровообiгу (iнсульт), кровотечi з аорти при розривi СЧСЧ аневризми тощо.
Смертi передуСФ процес умирання - це стадiйний процес у живому органiзмi з певною зворотнiстю. РЖ в цьому процесi можна видiлити декiлька стадiй (термiнальних станiв): преагонiю, агонiю, клiнiчну i бiологiчну смерть.
Преагонiя характеризуСФться рiзною тривалiстю (години, доби). У цей перiод спостерiгають розлади дихання, падiння артерiального тиску, послаблення дiяльностi серця, затьмарення свiдомостi. Преагонiя поступово переходить в агонiю.
Агонiя (грец. agonos - боротьба) - поступове виключення всiх функцiй органiзму, крайня напруга захисних пристосувань органiзму, якi втрачають свою цiлеспрямованiсть (судоми, термiнальне дихання). Вона триваСФ 2-4 хв, iнколи бiльше.
Клiнiчна смерть - це зворотний етап умирання, для якого характерна вiдсутнiсть дихання i скорочень серця. При цьому протягом деякого часу зберiгаСФться обмiн речовин в мозку з можливим вiдновленням його життСФдiяльностi.
За клiнiчною смертю розвиваСФться бiологiчна. Момент смертi - зупинка дiяльностi кори головного мозку, на електроенцефалограмi реСФструСФться пряма лiнiя.
Бiологiчна смерть - це незворотний етап умирания, що характеризуСФться припиненням метаболiзму в мозку, а пiзнiше i в iнших органах, в тканинах яких розвиваються незворотнi, несумiснi з життям змiни. Бiологiчна смерть маСФ ряд ознак, якi подiляють на вiдноснi i абсолютнi.
Вiдноснi (ймовiрнi) ознаки сме