Загальні вимоги до аудиторського звіту та аудиторського висновку
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
рівень витрат на виробництво і фінансових результатів, а також до їх перекручення звітності. Тому аудитори повинні приділити увагу перевірці правильності підсумкових даних в первинних документах і звітах, регістрах аналітичного і синтетичного обліку, складених підприємством кошторисах і формах звітності, роздроблювальних таблицях, звітних калькуляціях і відомостях по різних видах розрахунків і т.д. на всіх ділянках діяльності.
Також аудиторська практика свідчить що розрахункові помилки і обман обовязково перекручують нагромаджену на рахунках бухгалтерського обліку інформацію. Тому при проведені аудиту необхідно звернути увагу і на перевірку достовірності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку здійснені господарські операції і процеси в перевіряючий період. Розкриваючи факти обману і помилок аудитор розкриває їх суть.
Аудиторські свідчення.
1. Поняття про аудиторські свідчення.
2. Вимоги до аудиторських свідчень.
3. Джерела аудиторських свідчень.
4. Методика одержання аудиторських свідчень.
1. Основою найбільш відповідальної і трудомісткої частини роботи аудитора є підготовка аудиторських свідчень по всіх обєктах контролю. На основі аналізу і узагальнення даних аудиторських свідчень аудитор робить висновок про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірності бухгалтерської звітності на перевіряючому підприємстві. Для того щоб зробити даний висновок аудитор під-час проведення перевірки в відповідності з програмою збирає на окремих обєктах контролю необхідні свідчення відносно відповідності їх діючому законодавству, встановленим стандартам і затвердженим положенням.
Таким чином аудиторські свідчення - це інформація, яку відбирає аудитор з метою складання висновків, на яких грунтується його кваліфікаційний висновок про бухгалтерську (фінансову) звітність.
Зміст аудиторських свідчень залежить від способу їх одержання: першочергові (прямі) і другорядні. В першому випадку аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану обєкту контролю, в результаті чого одержує обєктивну і повну характеристику. В другому випадку він використовує дані внутрішнього контролю, інформацію, одержану від адміністрації або третіх осіб (покупців, постачальників).
В процесі підготовки аудиторського висновку використовуються документальні свідчення - це свідчення, що містяться в конкретних документах.
Таким чином, аудитор повинен використати свідчення, які б дозволили забезпечити високу чіткість аудиторського висновку відносно передбаченого в договорі на проведення аудиту обєкту контролю.
2. Аудиторські свідчення повинні відповідати ряду вимог, що забезпечать одержання оптимально необхідної інформації, яка дозволить зробити обґрунтований висновок про стан обєкту аудиту.
До вимог відносять:
- необхідність;
- обґрунтованість, повнота;
- правильність.
Під необхідністю аудиторського свідчення розуміють одержання конкретного необхідного аудиторського свідчення, зміст якого характеризує обєкт дослідження.
Обґрунтованість аудиторського свідчення забезпечується тоді, коли воно містить дані наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності і інших документах, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.
Під повнотою аудиторського свідчення розуміють обєм вміщеної в ньому інформації. При суцільній аудиторській перевірці руху обєкту контролю одержується повна характеристика обєкту аудиту, а при вибірковому дослідженні обєкту аудиту одержуємо дані, що допускають відповідну ступінь ризику.
Під правильністю розуміють вимоги, в відповідності з якими в аудиторському свідченні повинні бути проведені всесторонньо перевірені аудитором дані.
Дотримання вказаних вище вимог забезпечує одержання достовірної інформації про стан обєкту аудиту, необхідної для складання аудиторського висновку.
Аудиторський ризик
1. Поняття аудиторського ризику і його складові.
2. Власний ризик.
3. Ризик контролю.
4. Ризик виявлення.
1. Проведення аудиту завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко собі уяснити, в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Від нього залежить рішення в погоджені аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відказ від неї, складання плану перевірки і Ті терміни, вибір напрямів, підходів методів і прийомів аудиторської перевірки. Для того, щоб усвідомити і оцінити значення визначення аудиторського ризику для виконання ним своїх професійних обовязків з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей в роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки. Аудиторський ризик включає:
- власний ризик;
- ризик контролю;
- ризик виявлення.
Аудиторський ризик - це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур.
2. Власний ризик - представляє собою всі можливі ризики, повязані з функціонуванням підприємства, тобто всі помилки, неточності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок повязаний з дією різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, що безпосередньо прямо не повязані з підприємством-клієнтом (інформація, конкуренція, безробіття), а також слідуючих обставин: