Загальна педагогіка
Реферат - Педагогика
Другие рефераты по предмету Педагогика
?рма (наприклад, бесіда).
Але у широкому сенсі, форма-це організаційний засіб, а метод -
спосіб досягнення цілі.
У педагогіці метод виховання це спосіб взаємоповязаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на розвязання завдань формування особистості вихованців.
Подібно методу навчання, метод виховання в педагогічному процесі розчленовується на складові частини: прийом, дію, операцію. Прийом де сукупність дій у структурі методу. Створюючі прийоми (прохання, довіря, організації успіху та їн), застосовані вчителем, породжують у вихованців позитивні почуття, які сприяють розвитку нових позитивних якостей, думок, мотивів поведінки. Гальмівні прийоми, такі, як погроза, розвінчання, присоромлення, викликають негативні почуття (розчарування, сором, жаль, каяття), які сприяють подоланню негативних якостей.
Найчастіше виділяють такі групи методів виховання:
- методи формування свідомості особистості (бесіда, лекцій, дискусія, переконування, навіювання, метод прикладу), в основі яких лежить слово вчителя;
- методи організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування (вправи), педагогічна вимога, громадська думка, створення виховуючих ситуацій, метод прогнозування), за допомогою яких відбувається формування умінь, вироблення навичок, звичок, створюються умови для формування позитивних внутрішньоколективних взаємин, укорінення елементів морального етикету;
- методи стимулювання діяльності та поведінки, які застосовуються як у процесі формування свідомості особистості, так і в організації діяльності школярів;
- методи самовиховання (самопізнання, самокритики, саморегуляції).
Володіючи системою методів виховання, педагог може в кожному конкретному випадку вибирати ті з них, які, на його думку, будуть найраціональнішими, зважаючи при цьому на такі умови:
- мету виховання в цілому і конкретні завдання, які вчитель має розвязати на даному етані:
- зміст виховання: способи педагогічної діяльності визначаються, виходячи: із конкретного змісту, сенсу цієї діяльності;
- врахування вікових особливостей дітей, здатності їх. реагувати адекватно на застосовані до них методи;
- врахування статевих та індивідуальних особливостей вихованців;
- стиль педагогічного спілкування; психологічний клімат у колективі;
засоби виховання (наочні посібники, твори образотворчого мистецтва, музика, різні види діяльності, засоби масової інформації), які застосовуються в тісній єдності з методами;
- рівень педагогічної майстерності педагога: він обирає в першу чергу ті. методи, якими добре володіє;
- очікувані результати: педагогічна інтуїція і уміння прогнозувати допоможуть уявити, до чого призведе застосування того чи іншого методу.
37. Трудове виховання - це процес взаємодії вчителя і учнів з метою розвитку у школярів працьовитості.
Метою трудового виховання є формування у школярів відповідального ставлення до праці. Воно покликане забезпечити:
- теоретичну підготовку, опанування знаннями, які є базовими для організації трудової діяльності; - психологічну підготовку виховання розуміння необхідності праці, почуття відповідальності, позитивного ставлення до праці, як розумової, так і фізичної;
- практичну підготовку, тобто розвиток умінь і навичок різних видів праці, розвиток культури праці.
Основними засобами трудового навчання є різні види праці: навчальна праця (розумова і фізична), праця по самообслуговуванню, суспільно корисна праця, виробнича праця.
Зміст трудового навчання визначається навчальною програмою для кожного класу. Учні отримують загальнотрудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (оволодіння знаннями основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загальнотехнічну (оволодіння знаннями з урахуванням: специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових, умінь і навичок з обраної спеціальності).
Економічне виховання - це процес взаємодії вихователя і вихованців, спрямований на виховання економічної культури школярів.
Важливим завданням економічного виховання є формування
економічної свідомості - розуміння учнями основних законів
розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.
Складовою частиною економічної свідомості є економічне мислення, - здатність до осмислення явищ економічного життя країни з урахуванням, досягнень науки і, техніки.
До завдань економічного виховання також належать такі, як:
- розвиток почуття господаря, відповідальності, обовязку, дисципліни, колективізму;
- формування ділових якостей: підприємливості, активності, ініціативності, прагнення, до оновлення технологічних процесів і. обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції;
- розвиток умінь і навичок: планування й організації власного бюджету, доходів і витрат сімї, піклування про власне здоровя, бережливого ставлення до природи і суспільного добра;
- формування здорових матеріальних потреб (важливо, щоб матеріальні потреби не ?/p>