Завоювання Київської Русі монголо-татарами
Информация - История
Другие материалы по предмету История
»е старий і досвідчений у справах війни Субедей-багатур на шляху до Торжку думав зовсім про інше, - про значні запаси зерна, які могли зберігатися в його засіках. Він один з усіх розумів, що незабаром багато з його воїни покинуть свою здобич, тому що вищою цінністю для них стануть не награбовані шовки, хутра й коштовності, а зерно, суха трава так кінь, що має поки сили нести свого хазяїна.
Штурм Торжка Субедей почав малими силами 22 лютого. Взяти його з ходу, однак, не вдалося, - жителі не хотіли добровільно здаватися на милість ворога. Місто було добре укріплене, на його воротах і стінах захисники наморозили крижаний панцир. Але тільки через два тижні, коли з-під Твері підійшли основні сили орди, знесилений Торжок пав. Однак місто було у вогні, і засіки з дорогоцінним зерном теж горіли.
У першій половині березня орда вийшла на льодову дорогу озера Селігер і кинулася до Новгорода. Над містом нависла реальна небезпека, але раптом у ста верстах від Новгорода війська Батия зупинилися, а потім повернули на південь.
Що спонукало хана Батия й Субедея повернути на південь, коли бажаний для всієї орди Новгород був практично поруч? Про це історики сперечаються вже кілька сторіч.
Багато дореволюційних і радянських істориків відступ монголів повязують із весняним бездоріжжям. Цей довід тільки на перший погляд здається правдоподібним. Прихильники його не враховують те, що говорити про весняне бездоріжжя в районі Новгорода в березні просто несерйозно. Знамените Льодове побоїще Олександра Невського з полками хрестоносців мало місце навесні, у квітні, на льоді Чудського озера, і лід озера був ще настільки міцним, що витримував одягнених у важку залізну збрую кінних лицарів.
Буде більше правильним думати, що Батий і Субедей відмовилися від наступу на Новгород з ряду причин. Проводирі татарської орди були добре інформовані про військову міць Новгорода: у нього були професійні війська - князівська дружина й полк архієпископа, збройний народ мав досвід боротьби з німецькими лицарями; місто було добре захищене фортифікаційними спорудженнями, побудованими з урахуванням природних особливостей місцевості. Бої з новгородцями могли затягтися надовго, і тоді голодній й деморалізованій монгольській армії довелося б дійсно зважати на весняне бездоріжжя у випадку змушеного відступу. І головне - боєздатність Батиєвих військ до цього часу помітно впала. Не можна не погодитися з В. Чивиліхіним, що вбачали справжню причину відступу орди “у відсутності достатніх сил, у величезних, майже катастрофічних втратах, у прорахунках і військовій обережності”. Нарешті, ймовірність поразки під Новгородом могла зірвати виконання головного завдання, заповіданої Бату й Субедею самим Чингісханом,- походу в південні райони Русі й далеко на захід.
Знесилені у важкому переході, монголи повернули на південний схід, до Козельску. Їхній передовий загін підійшов до цього легендарного містечка приблизно 25 березня 1238 року.
Під час набігу на Русь монголи штурмували Рязань шість днів, Москву - пять днів, Володимир - небагато довше, Торжок - 14 днів, а невеликий Козельск тримав орду під своїми стінами майже два місяці. Він пав на 50-й день, ймовірно, тільки тому, що монголи застосували свою улюблену хитрість - після чергового невдалого штурму імітували панічну втечу. Обложені козельці, щоб завершити свою перемогу, зробили загальну вилазку, але були оточені переважаючими силами супротивника й усі перебиті. Ординці нарешті ввірвалися в місто й потопили в крові жителів, що залишилися там.
2. Похід монголо-татарів на Південну Русь
Спустошивши Північно-Східну Русь, хан Батий і Субедей відвели свої війська в Придонські степи на відпочинок. Тут на багатих пасовищах орда провела все літо 1238 року. Восени загони Батия повторили набіги на Рязань й інші руські міста й селища, що вціліли від руйнування. Були розгромлені Муром, Гороховець, Нижній Новгород. В 1239 році полчища монголів вторглись у землі Південної Русі. Вони взяли й спалили Переяслав, Чернігів й інші городки й населені пункти. 5 вересня 1240 року війська Батия, Субедея й Бурендея форсували Дніпро й оточили з усіх боків Київ.
У той час Київ за багатством й численністю населення дорівнював Царьграду. Чисельність населення міста наближалася до 50000 чоловік. Незадовго до приходу орди київським столом заволодів галицький князь Данило Романович. Тільки вона зявилася, він пішов на захід на захист своїх споконвічних володінь, а оборону Києва доручив тисяцькому Дмитру.
Місто захищали ремісники, приміські селяни, торгівці. Професійних воїнів було мало. Тому оборону Києва, так само як і Козельська, можна з повною підставою вважати народною.
Київ був добре укріплений. Товщина його земляних валів досягала до 20 м. Їхній зовнішній скат мав ухил 45 градусів. Стіни були дубові, із земляним засипанням. У стінах стояли камяні оборонні вежі з воротними прорізами. Уздовж валів тягся наповнений водою рів шириною 18 м.
Субедей, зрозуміло, добре уявляв собі труднощі майбутнього штурму. Тому він спочатку направив у Київ своїх послів з вимогою негайної й повної його капітуляції. Але кияни не пішли на переговори й убили послів. Тоді почалася планомірна облога древньої й гарні міста на Русі.
Руський середньовічний літописець описав облогу так: "...прийшов цар Батий до міста Києва з безліччю воїнів й оточив місто... і неможливо було нікому з міста вийти, ні в місто ввійти. І не можна було чути один одного в місті від скрипу возів, ре