Журналістська етика та українське телебачення
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
? входить відкритість редакцій і окремого журналіста для оцінки їхньої діяльності. Сказане, насамперед, ставиться до сприйняття критики з боку аудиторії. Снобістська зневага реакцією споживачів продукції ЗМІ не тільки неввічлива, але й нераціональна.
У системі журналіст - громадяни він поширює тільки ту інформацію, у вірогідності якої він переконаний і джерело якої йому відоме. Він уникає нанесення кому б то не було збитку, викликуваного неповнотою або неточністю інформації, прихованням суспільно значимих або поширенням свідомо неправдивих відомість. У його повідомленнях проводиться розходження між фактами й думками, версіями, припущеннями, хоча співробітник ЗМІ не зобовязаний бути нейтральним. Він протидіє екстремізму і обмеженню цивільних прав по будь-яких ознаках, включаючи ознаки статі, раси, мови, релігії, політичних і інших поглядів тощо.
У Кодексі професійної етики українського журналіста прийнятому на Х зїзді Національної спілки журналістів України в 2002 році йдеться, про те що журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобовязаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. Особливу чуйність і тактовність журналіст має виявляти щодо дітей та неповнолітніх. Водночас журналіст зобовязаний сприяти зміцненню моральних та етичних засад суспільства, збереженню національних, культурних традицій, протистояти впливу культу насильства, жорстокості, порнографії [3]
Як бачимо, тут розвивається теза про суспільну цінність і корисність журналістської праці, насамперед у змісті дотримання безпеки населення. У ряді документів дана ідея одержує більш докладне тлумачення, і про безпеку говориться у звязку з конкретними її проявами.
Інша сторона відносин журналіст - громадяни представлена прагненням співробітників ЗМІ зберегти свою незалежність від зовнішніх впливів. Етика журналіста категорично виключає одержання кореспондентом плати за поширення помилкової або приховання щирої інформації, а також одержання будь-яких винагород від третіх осіб за публікацію матеріалів. Статус журналіста несумісний із заняттям посад в органах влади і управління, політичних організацій, з використанням зброї і рекламною діяльністю. На жаль, саме дані норми виявилися найменш життєздатними в сьогоднішній практиці вітчизняних редакцій.
Найважливішою етичною проблемою журналістики є проблема конфіденційності.
Справді, перед кореспондентами нерідко зявляється людина, яка перенесла нещастя або несподівану велику радість, і в цей момент вона буває не в змозі контролювати свою поведінку, міміку і слова. Співчуття і жаль їй коштують дорожче, ніж скандальне інтервю врасплох. У порівнянні із традиційним випадком збереження конфіденційності тут рішення питання про доцільність оголошення фактів цілком покладається на репортера.
Подібним же чином охороняються честь, достоїнство і репутація героїв публікацій.
Етичні правила строго оберігають від необґрунтованого вторгнення в приватне життя людини. Не рекомендується без гострої суспільної необхідності розкривати імена і публікувати фотографії цих людей.
Таким чином, можна говорити про те, що в основі етичної поведінки журналістів лежить принцип пріоритету інтересів особистості перед професійними обовязками журналіста, журналіст не може на догоду своєму професіоналізму розкривати інтимні сторони життя особистості, втручатися в особисте життя громадян, ганьбити їхнє імя й репутацію, - саме в цьому й полягає вищий професіоналізм журналіста, який у своїй роботі опирається на етичні норми.
2.2 Спеціальні вимоги до етики поведінки журналістів під час роботи над кримінальною хронікою і хронікою подій
Останнім часом поверхневі, низькопробні кримінальні репортажі і хроніки подій витісняють з газетних смуг і з ефіру кваліфіковані матеріали, орієнтовані на ідеї правосуддя, що аналізують соціальні і інші причини злочинів, подій і катастроф.
Таке положення багато в чому визначається тим, що журналісти, які працюють у цьому жанрі, ігнорують фундаментальні норми журналістської етики, не знають і специфічних етичних норм поведінки журналіста - хронікера.
Загальні вимоги до етики поведінки журналістів під час роботи над кримінальною хронікою і хронікою подій можуть бути викладені таким чином:
1) При зборі інформації журналіст повинен, насамперед, думати про життя постраждалих і потенційних жертв. От чому він повинен:
а) не робити ніяких дій, які реально і безпосередньо можуть піддати життя постраждалих і потенційних жертв ще більшому ризику;
б) уникати прямих контактів зі злочинцями , якщо це може піддати ще більшої небезпеки життя жертв і потенційних жертв, а також створити загрозу життю самого журналіста.
в) Проявляти особливу чуйність до жертв подій як до джерел інформації, особливо, у відношенні дітей, жінок, людей похилого віку, а також біженців.
г) Уникати використати кадри із зображенням родичів і друзів жертв і потенційних жертв без їхньої згоди.
2) Памятати, що порятунок поранених і потерпілих, а також звільнення потерпілих мають пріоритет перед правом інформування громадськості.
3) Жур