Журналістська етика та українське телебачення
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
о глядача, який регулярно проводить час у телевізора за переглядом передач кримінального змісту:
1. Убивства й страждання - це частина повсякденного життя кожного українського міста, села, мікрорайону.
2. Кожний українець може в будь-яку секунду стати жертвою бандита, пяного водія, міліціонера тощо.
3. Протистати свавіллю на українських вулицях, дорогах, а також у будинках українських громадян неможливо.
4. Міліція, суди, прокуратура і бандити - це частини однієї корумпованої системи, що винищує український народ.
5. Сучасна молодь - жорстоке покоління, що виросло в кримінальній субкультурі.
Таким чином, програми на кримінальну тематику створюють атмосферу національної катастрофи, формують почуття повної безвихідності, а також певний психологічний імунітет, коли кадр із мертвою дитиною не викликає в людини емоційного відгуку, але лише викликає реакцію інтересу до того, що відбувається на телеекрані.
Виходячи з вищесказаного, стає очевидним, що проблеми журналістської етики при створенні репортажу на кримінальну або трагічну тему, стають значимими з погляду формування суспільної моралі в українському суспільстві.
2. Професійна етика на телебаченні в контексті проблеми роботи журналіста над кримінальною хронікою і хронікою подій
2.1 Загальні вимоги до професійної етики журналіста
Перша хвиля інтересу до етики прокотилася на початку ХХ сторіччя, у період розквіту могутніх газетних монополій у Європі та Америці. Друга хвиля інтересу бере початок ще у середині ХХ століття. Саме до цього періоду можна віднести комунікативний вибух, повязаний з появою електронних ЗМІ, які впливають одночасно на сотні мільйонів людей. Сам термін "етика", який запровадив Аристотель, походить від давньогрецького "ethos", що означало місцеперебування чи спільне житло (Гомер). Під власною назвою наука існує вже 23 століття. Сьогодні чимало науковців досліджують проблеми стану журналістської етики. Чи не найбільше праць з цієї теми належить англійському науковцю Едмону Грегу. У них детально проаналізовано проблеми етики, здійснено теоретичні узагальнення. Йому належить майже сто праць з етики журналіста. З українських дослідників окремі питання цієї проблеми у своїх працях порушували О. Кузнецова, Т. Приступенко, С. Кияшко, В. Зоркін, В. Здоровега, А. Матвійчик, К. Осташенко.
Актуальність порушеної проблеми щодо відсутності чи наявності професійної етики в електронних ЗМІ та у пресі сьогодні досить відчутна оскільки журналістську етику деякі представники цієї професії трактують так, як їм це вигідно. Раніше була "цензура слова", тепер "розбещеність слова". Тож треба негайно впроваджувати нові методи боротьби за "чисте правдиве слово", що вимагає створення системи етичних норм , які можуть реально діяти в сучасних умовах розвитку української журналістики.
На нашу думку, створення ефективної етичної системи з погляду професійної журналістики досяжно за умови, що в такої етичної системи є світоглядна підстава, що сповідується кожним журналістом.
Вона стає головним критерієм розрізнення гарної і дурної поведінки.
Етична мета полягає в прагненні до благого життя я з іншим і для іншого в умовах справедливих суспільних установлень (третій, або будь-який). Інакше кажучи, у прагненні людини або соціальної групи до гармонізації своїх інтересів з інтересами і волею будь-якого іншого представника суспільства в імя загального блага. У теорії журналістики таке розуміння етики найбільше погодиться з концепцією соціальної відповідальності преси, що у другій половині XX століття одержала фактично всесвітнє визнання.
Звід етичних положень в ідейно-змістовному відношенні підрозділяється на кілька груп. За досить довгу історію існування професії і її осмислення цей поділ придбав сталий характер і, як правило, знаходить висвітлення в структурі кодексів, хартій, декларацій, якими б журналістськими співтовариствами вони не приймалися.
У першу чергу перед творцями таких документів виникає завдання сформулювати принципові цілі, яким підкоряють свою діяльність співробітники преси. У сукупності вони становлять свого роду деонтологічний світогляд журналістів (деонтологія - навчання про моральний борг, від грец. deon - належне). Закономірно, що кодекси звичайно починаються із цих положень. Для прикладу пошлемося на кодекс Суспільства професійних журналістів - найстаршого у світі обєднання видавців, редакторів, репортерів і студентів-журналістів, що нараховує тисячі членів (The Society of Professional Journalists, більш відомо як Sigma Delta Chi). Тут називається головний деонтологічний орієнтир - освіта громадськості в імя демократії, і, відповідно, у поняття журналістського боргу включаються пошук істини й всебічне висвітлення подій і проблем, сумлінне і чесне служіння суспільству, прихильність етичним принципам професійної поведінки. Альтернативою такій постановці цілей було б піднесення особистих або групових інтересів на шкоду суспільному благу.
Базові установки деталізуються в трактуванні відносин, які складаються в працівників ЗМІ в процесі їхньої діяльності.
У відносинах журналіст - журналіст на перший план виходять правила чесної конкуренції і співробітництва. На додаток до строгого дотримання авторських прав, захищених законодавчо, існують норми, які не відбиті в нормативних актах.
У комплекс етичних приписан?/p>