Журналістська етика та українське телебачення
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
аналах
ТелеканалЗагальний час перегляду,
година (хв.)Кількість зареєстрованих сцен агресіїСередньостатистичний інтервал, хвза добуу прайм-таймУТ-1226 33840361+1206 8211511Інтер210 8381510ICTV272 1159149СТБ250 1241129
Кримінальна проблематика користується в населення підвищеним інтересом. Згідно даним опитування, проведеного МВС України у квітні 2009 р. серед 133 журналістів ряду регіонів України, інформація на правову тему присутня в 63,9% випадків у кожному номері українських газет, ефірному часі теле- і радіокомпаній, що зачіпають у своїх публікаціях правоохоронну тематику. Особливе значення надається інформації, що може викликати великий суспільний резонанс, однак дані теми не стільки знижують рівень злочинності, скільки формують у населення негативну соціально-психологічну установку.
Психологами встановлено, що інформацією, яка негативно впливає на фізичний, розумовий або духовний розвиток особистості, вважається:
1) детальне зображення вбивства людей або тварин, заподіяння каліцтва або катування, вандалізм, насильство, насолода насильством і жорстокістю;
2) демонстрація тіла померлої або жорстоко вбитої людини;
3) демонстрація статевого акту або іншого сексуального задоволення, статевих органів;
4) інформація, що викликає страх або жах;
5) позитивна оцінка залежності від наркотиків, психотропних речовин, тютюну або алкоголю, що спонукає до їх вживання, виготовлення, поширення;
6) заподіяння собі каліцтва або самогубство;
7) позитивна оцінка злочинної діяльності та ідеалізація злочинців;
8) моделювання злочинної діяльності;
9) розпалення національної, расової, статевої дискримінації;
10) надмірне вживання нецензурних слів і жестів [2].
Відомо - якщо події на телеекрані видаються реальними, то глядач схильний піддаватися їх впливу, він може ототожнювати себе з агресором, у нього можуть виникати уявні образи, які підштовхують його до агресивної поведінки, коли агресія проникає в думки глядачів, то починає деформувати їх світогляд і змінювати їх цінності.
Зрозуміло, що залежність між спогляданням насильства й агресивністю не можна назвати однозначною. Ще не факт, що, переглянувши улюблену гостросюжетну програму, де герої діють агресивно, глядачі готові зірватися й накинутися на кожного, хто зустрівся у них на шляху. Водночас, високий рівень насильства, характерний для сучасної кіно- і телепродукції, негативно впливає (поряд з іншими соціальними факторами) на прояв деяких видів агресивної поведінки.
Також, у результаті специфіки показу картини злочинності по телебаченню, зокрема, зображення кримінальних подій у відриві від соціальних і міжособистісних взаємодій, поверхневий стиль викладу сприяють поширенню у свідомості українців почуття страху, агресивності, соціального деструктивізму. А як наслідок, громадяни своєї країни бояться жити в рідній державі, тому що зникає відчуття безпеки і захищеності, а також можливості що-небудь змінити самотужки.
І всі ці негативні наслідки перегляду даних телевізійних передач накладають особливу відповідальність на журналістів-хронікерів, що спеціалізуються в жанрі кримінальної хроніки і хроніки подій.
1.2Етичні проблеми смерті й страждання як частини телевізійної картинки на українському телебаченні
Починаючи з 1999 року, насильство і кримінал - основний семіотичний ресурс українського телебачення. Ми бачимо, як сьогодні ТВ розробляє тему злочинності Кримінальні новини, Чергова частина, Кримінал, Спецпроект, Справжній детектив, десятки програм у тиждень. Телебачення розширює кримінальну нішу тому, що ця продукція добре продається рекламодавцям.
На українському телебаченні дана тема є основною для творчого обєднання "Магнолія ТВ" .
"Магнолія ТВ" - бренд, що давно себе зарекомендував, і передачі цієї студії бачили напевно всі жителі України. ТВ-рейтинги в кримінальній хроніки великі, тому зйомки "Магнолія ТВ" постійно спливають то на одному, то на іншому каналі.
При цьому ніхто не запитує в телеглядачів, чи хочуть вони це дивитися. Звичайно, можна сказати "хто не хоче, той не дивись", але це не зовсім той випадок, тому що проблема не в тих, хто не дивиться, а в тих, хто дивиться і може використати отриману інформацію для неблагородних цілей. Виникає питання: Чи не є щоденна демонстрація таких передач пропагандою кримінального способу життя?
Адже потенційні кримінальні елементи, які ще не оформилися, але можуть використати їх як навчальний посібник - дивиться, учиться і запамятайте. Чи діють на них кадри про затримку злочинців повчально або лише спонукають до повторення "подвигів" і здійсненню нових злочинів, у яких вони розраховують не повторювати помилок пійманих "героїв" з телевізійних сюжетів?
На жаль, навряд чи хто зможе відповісти на ці питання - дуже сумнівно, що в Україні які-небудь організації серйозно займаються вивченням впливу ЗМІ на суспільство. А от у цивілізованих країнах насильство на екрані перебуває під пильною увагою і вчених, і політиків, і інших представників громадськості. Питання вивчається й кожна дрібна деталь на обліку. Так, наприклад, підраховано, що близько 90% фільмів містять бійки і сцени насильства.
Чи впливає це на криміногенну ситуацію?
Скільки людей намагаються повторити в реальному житті те насильство, яке вони побачили на екрані?
Дійсно, бувають випадки, коли можна довести, що причиною реальног