Життєві форми організмів
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
Зміст
Вступ2
Розділ 1. Життєві форми та підходи до їх класифікації3
1.1 Поняття про біоморфу3
1.2 Основні підходи до класифікації життєвих форм4
Розділ 2. Характеристика життєвих форм за Серебряковим14
2.1 Дерева14
2.2 Чагарники17
2.3 Чагарники19
2.4 Напівчагарники і напівчагарники21
Висновок30
Список використаної літератури31
Вступ
Життєва форма визначається як пристосованість організмів до комплексу факторів середовища та певного способу життя. Вперше життєві форми були виділені у рослин. Ще Теофраст класифікував рослини, виділяючи серед них дерева, чагарники, напівчагарники, травянисті рослини. Термін "життєва форма" введений в 1884 р. датським ботаніком Е. Вармінгом, під яким він розумів "форму, в якій вегетативне тіло рослини знаходиться в гармонії з зовнішнім середовищем протягом всього життя, від насіння до відмирання." Як синоніми цьому терміну в екології рослин використовуються "екобіоморфа", "біотип", "форма росту", "епіморфа".
Вивченням життєвих форм організмів займалися багато вчених ботаніків. Існує кілька класифікацій життєвих форм, в основу яких покладено різні ознаки, як анатомічні так і фізіологічні.
Предмет дослідження підходи до класифікацій різних авторів.
Об`єкт дослідження життєві форми організмів.
Мета нашого дослідження вивчити різновиди життєвих форм на дію різних екологічних факторів.
Завдання роботи:
дати поняття про життєву форму (біоморфу);
розглянути бачення різних вчених-ботаніків класифікації життєвих форм організмів;
розглянути класифікацію життєвих форм за Серебряковим.
Розділ 1. Життєві форми та підходи до їх класифікації
1.1 Поняття про біоморфу
Біоморфа життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ). Біоморфи визначають пристосованість організмів до комплексу факторів і зумовлені специфічними умовами їх місцезростання. Характеризуються вони габітусом своєрідним зовнішнім виглядом, що сформувався в процесі онтогенезу під впливом умов середовища і насамперед ґрунтово-кліматичних.
Морфологічні зміни повязані з функціонуванням організму і його органів, що дає можливість особинам оптимально використовувати зовнішнє середовище і пристосовуватись до нього. Отже, функціональність форми та її адаптивний характер це дві сторони одного й того самого явища.
Перша класифікація рослин за біоморфами була запропонована ще О. Гумбольдтом в праці "Ідеї географії рослин", де він виділяє 17 основних форм рослин: банани, пальми, деревовидні папороті, орхідеї, мімозові тощо. Вчений виділяв форми на основі фізіономічних ознак, не заглиблюючись в екологічні особливості формування життєвих форм, а тому сюди потрапили й деякі групи нижчих рослин гриби й лишайники.
Згодом форми і функції рослин були покладені в ряд наступних класифікацій рослинності. Розроблялися численні набори символів для опису таких ознак, як розміри рослини, життєва форма, морфологія, розміри і текстура листя, відсоток покриття. Наприклад, метод, запропонований Пєром Дансеро, описує рослини за допомогою різноманітних фігур.
1.2 Основні підходи до класифікації життєвих форм
У 1903 р. датський ботанік Крістен Раункієр запропонував систему класифікації рослин, засновану на розташуванні їх бруньок поновлення, і виявив, що поширення головних виділених ним категорій добре співпадає з розподілом кліматичних умов. Раункієр виділив пять основних життєвих форм (рис. 1). Класифікація життєвих форм, за Раункієром, така:
1. Фанерофіти (від грецького phaneros явний) бруньки поновлення розміщені високо над поверхнею землі (дерева, кущі). Бруньки захищені лусками.
2. Хамефіти бруньки поновлення розміщені близько від поверхні землі. Бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом та відмерлим листям (журавлина, брусниця, карликова береза).
3. Гемікриптофіти бруньки поновлення розміщені на рівні поверхні землі. Тому бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом, відмерлим листям та грунтом (кульбаба, підбіл).
4. Криптофіти бруньки поновлення розміщені під поверхнею землі (рослини, що мають цибулини, бульби, кореневища).
5. Терофіти однорічники, що перезимовують у вигляді насіння. Раункієр вважав, що життєві форми складаються історично як результат пристосування рослин до кліматичних умов середовища. Відсоткове співвідношення і розподіл видів за життєвими формами в даному угрупованні в регіоні досліджень він назвав біологічним спектром. Для різних кліматичних зон були складені біологічні спектри, які були індикаторами клімату. Так, спекотний і вологий клімат тропіків був названий кліматом фанерофітів, континентальний клімат помірної зони - кліматом гемікриптофітів.
Порівнюючи рослини різних районів. Раункієр вивів таку закономірність: холодні пояси багаті на хамефіти; помірний пояс багатий на гемікриптофіти; у тропічних лісах переважають фанерофіти. Недоліком системи Раункієра є недостатній історичний зміст її.
Рис. 1. Життєві форми рослин за Раункієром: 1-3 фанерофіти; 4, 5 хамефіти; 6, 7 гемікриптофіти; 8-11 криптофіти; 12 терофіти; 13 насіння із зародком.
Система життєвих форм, розроблена О.І. Зозулиним, має історичний і генетичний зміст. За ви?/p>