Життєві форми організмів
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
ра життєвих форм біоценозів на зміну умов виростання може бути використана при вивченні екологічних рядів асоціацій.
Е. М Лавренко показав, що різноманітний склад життєвих форм у рослинному співтоваристві забезпечує усебічне використання живими істотами життєвих ресурсів місця існування, більш-менш стійкий максимум рослинної продукції і найбільший ступінь впливу на середовище, тобто її біогенне перетворення. У цьому звязку вивчення життєвих форм здобуває велике значення. При вивченні життєвих форм рослин велика увага дослідників займала і займає проблема їхньої класифікації.
Ряд систем було запропоновано радянськими, російськими й українськими ботаніками ботаніками. В. Н. Сукачов для ялинових лісів виділяє характерні групи життєвих форм:
1) тіньовитривалі мікотрофні хвойні,
2) травянисті довгокореневищні мікотрофні рослини травяного типу,
3) довгокореневищні травянисті мікотрофні з листами брусничного типу,
4) злаковидні зимньо-зелені рослини тіньового типу,
5) тіньові трави з клейстогамними квітками,
6) вічнозелені голколисті мікотрофні трави,
7) зимньо-зелені мікотрофні чагарнички,
8) літньо-зелені чагарнички,
9) напівсапрофіти,
10) сапрофіти,
11) напівпаразити.
Виділення цих груп засновано на принципах з урахуванням способу живлення, сінності розвитку листя, наявності або відсутності кореневищ, ознак фізіологічного характеру. Відзначені Сукачовим групи відбивають різноманіття форм і шляхів пристосування рослин до умов виростання в тінистих ялинових лісах.
Також велика увага приділяється класифікаціям життєвих форм пустель, напівпустель, степової зони. Б.А. Келлер виділив у степах, пустелях, напівпустелях:
1) багаторічні двочасткові трави,
2) багаторічні кущові і корневищні трави,
3) багаторічні дереново-степові злаки з вузькими листками,
4) карликові напівчагарнички,
5) весняні ефемери,
6) нижчі рослини на ґрунті.
Більш детальна система життєвих форм для степової рослинності розроблена В.В. Алехиним (1936):
А. Чагарники і напівчагарники.
1. Степові чагарники.
2. Напівчагарники.
Б. Травянисті дворічники і багатолітники.
3. Рослини з листами по всій довжині стебла; стебло вертикальне, міцне
1) Високі рослини верхнього степового ярусу.
2) Рослини середнього і більш низького ярусів.
4. Рослини з лисктами, зближеними в поверхні землі в розетки.
5. Рослини, що утворять перекотиполе.
6. Рослини цибулинні і бульбові ефемери.
7. Рослини цибулинні літнього циклу.
8. Дерновинні злаковидні рослини з вузькими листками (злаки й осоки).
9. Недерновинні злаковидні рослини з більш широкими листами.
В. Однорічники.
10. Весняні ефемери.
11. Літньо-осінні однолітники.
12. Мохи.
13. Лишайники.
14. Водорості.
Система В.В.Алехина залишається однієї з найбільш розроблених для наших степів. В.С. Закржевским і Е.П.Коровиним дається перелік екологічних форм рослин для глинистих пустель Бет-Пакдала:
1. Група склерофільних чагарників.
2. Група ксерофільних напівчагарників.
1) Форма афільна або зі скороченими листами.
2) Форма з ефемерними листами.
3) Форма із сукулентними листками.
4) Форма зі склероморфними листками.
5) Форма з плоскими листами.
3. Група травянистих сукулентних форм.
4. Група ефемерних трав.
1) Ефемери.
2) Ефемероїди.
В.С.Закржевский і Е.П.Коровин відзначають, що кожна з названих форм володіє своїми біологічними особливостями. Вони знайшли визначену екологічну приуроченість виділених груп рослин до різних умовах у межах Бет-Пак-Далаэ
Для Каракумів М.П.Петров пропонує наступну систему:
А. Фанерофіти.
Б. Хамефіти.
В. Гемікриптофіти.
1) Період спокою не залежить від недоліку води.
2) Період спокою залежить від недоліку води.
М.Криптофіти.
1) Вегетативні органи завжди у воді.
2) Вегетативні органи земноводних.
3) Вегетативні органи в землі - гелофіти: автотрофні (1-період спокою не залежить від недоліку води, 2-період спокою залежить від недоліку води) і гетеротрофні.
М.В.Сенянинова-Корчагина (1949) при аналізі фітоклімату Ленінградської області бере за основу систему життєвих форм Раункієра, доповнюючи неї. Нею виділяються 20 життєвих форм:
1) фанерофіти вічнозелені,
2) фанерофіти літньозелені,
3) хамефіти вічнозелені,
4) хамефіти літньозелені,
5) гемікриптофіти вічнозелені розеточні з кореневищем,
6) гемікриптофіти вічнозелені розеточніз коренем,
7) гемікриптофіти вічнозелені з пагонами,
8) гемікриптофіти вічнозелені дерновидні,
9) гемікриптофіти вічнозелені рихлокущові,
10) гемікриптофіти літньозелені розеткові і рихлокущові,
11) гемікриптофіти літньозелені розеточні і дернинні з коренями,
12) гемікриптофіти літньозелені з пагонами,
13) гемікриптофіти літньо зелені, що зимують тільки бруньками на кореневище,
14) гемікриптофіти літньозелені, що зимують тільки бруньками на корені,
15) геофіти корневищні,
16) геофіти цибулинно-корневищні,
17) геофіти з бульбами,
18) гелофіти або гігрофіти з кореневищами,
19) гідрофіти,
20) терофіти.
Автор говорить, що серед гемікриптофітів є ряд добре помітних морфологічних і екологічних форм, характерних для різних асоціацій рослинності з особливим екологічним режимом.
Детальна система життєвих форм степових рослин розроблена М.С.Шалітом (1955). В основу цієї системи покладено кілька ознак: форма росту, тривалість жи