Життєвий і творчий шлях Володимира Сосюри
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
?оки. Тут найповніше розкривається життєвий шлях поета, починаючи з дитячих літ. З великою любовю, ліричною теплотою зображує Сосюра своїх батьків, діда, бабусю, малює місця, де минули його дитячі літа, юність Брянський рудник, Кавказ, Третю Роту.
У ліриці Сосюри виявляється тепер більша вправність, досвідченість, менше одноманітних образів, на які свого часу звернув увагу поета О. Білецький. Зразком може бути поезія "Осінь" (1938). У Сосюри є кілька віршів під такою назвою, але веред них вирізняється саме ця перлина:
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
Велика Вітчизняна… Сосюра військовий кореспондент, підполковник, нагороджений орденом Червоного Прапора. Його зброя слово. Він був бійцем й на фронті, й тоді, коли жив у засніженій Уфі.
1941 року в Харкові виходить збірочка поезій Сосюри "Червоним воїнам". Наступного року вийшли книжки: в Саратові "В години гніву", в Уфі "Під гул кривавий", та поема "Син України".
У ліриці поета зявляються яскраві образи мужніх радянських воїнів, які взяли на себе основний тягар боротьби проти фашизму ("Слава", "В очах", "Де вся земля неначе рана…"), зворушливі постаті матерів, дружин, які не менш мужньо виносили всі злигодні війни ("Прощання", "Гнів". "Листи").
У післявоєнні роки Сосюра видав збірки поезій "Щоб сади шуміли", "Зелений світ", "За мир", "На струнах серця", "Соловїні далі", "Біля шахти старої", "Близька далина", "Поезія не спить", "Щастя сімї трудової" та ін.
Глибоким патріотизмом пройнято багато ліричних поезій: "Я памятаю", "Він біг під вигуки "вперед!", "Одгриміли фронти…" та ін. Сосюра оспівує героїв "дужих, смілих, молодих", які "розметали бурі", здобувши всесвітньо-історичну перемогу.
У збірці "Щоб сади шуміли" вперше надруковано патріотичний вірш "Любіть Україну", написаний 1944 року. У 1948 році Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою Сталінською премією. Але 2 липня 1951 року зявилася стаття "Об идеологических извращениях в литературе", в якій Сосюру обвинувачували у "буржуазному націоналізмі" за патріотичну поезію "Любіть Україну".
Поета-орденоносця Володимира Сосюру фактично вилучили з літературного процесу, хоча й змусили публічно "каятися в помилках, яких він не мав", про що згодом поет писав у поемі "Розстріляне безсмертя". Йому дозволили писати вірші про мир, про героїчну працю радянського народу, творити ліричні поезії. За таких обставин творчі досягнення Сосюри були значно нижчими від його можливостей.
Помер поет 8 січня 1965 року й похований в українському некрополі на Байковому кладовищі в Києві.