Енергетика та паливно-енергетичний баланс світу
Информация - География
Другие материалы по предмету География
наступний вигляд: 1) Росія 580 млрд. м3; 2) США 550 млрд. м3; 3) Канада 170 млрд. м3; 4) Великобританія 100 млрд. м3; 5) Алжир 90 млрд. м3; 6) Індонезія 64 млрд. м3; 7) Іран 60 млрд. м3; 8) Нідерланди 57 млрд. м3; 9-10) Узбекистан і Туркменістан по 52 млрд. м3; 11) Норвегія 50 млрд. м3; 12) Саудівська Аравія 47 млрд. м3; 13) Малайзія 44 млрд. м3; 14) ОАЕ 40 млрд. м3; 15) Мексика 36 млрд. м3. Україна із показником близько 20 млрд. м3 знаходиться на 24 місці. Це вище за Китай, Кувейт або Польщу.
Найбільшим експортером природного газу є Росія (до 150 млрд. м3 на рік). Значні обсяги експорту мають Канада, Алжир, Нідерланди, Норвегія, Індонезія. Реалізація нових проектів побудови газопроводів може збільшити роль Ірану, Туркменістану і Казахстану.
Серед імпортерів виділяються США і ФРН, на третьому місці в світі за обсягами імпорту Україна (6 місце в світі за абсолютними обсягами споживання). Багато природного газу імпортують Японія, Франція, Італія, Іспанія, Бельгія, Південна Корея, Тайвань.
Більша частина природного газу транспортується і експортується газопроводами. Найбільшу довжину газогонів має Росія, яка експортними поставками охоплює всі країни Центральної і Південно-Східної Європи, а також Німеччину й Австрію. Потужні газотранспортні системи діють у Північній Америці, Західній Європі (від голландського Гронінгену через ФРН і Швейцарію до Італії; з норвезького сектору Північного моря у Данію, ФРН, Бельгію, Францію) та Центральній Європі (тут виділяється Україна найбільший в світі транзитер газу). У 1982 році почав функціонувати перший міжконтинентальний газопровід з Алжиру через Туніс і далі по дну Середземного моря (з подоланням глибин більше 500 метрів) до Італії.
Стрімко зростають міжнародні перевезення газу в скрапленому вигляді танкерами-газовозами. Важливий напрямок використання скрапленого газу це покриття сезонних піків попиту на природний газ. Крім того, сучасна технологія скраплення дозволила активніше включитися у географічний поділ праці таким постачальникам як Алжир, Індонезія, Малайзія, Бруней з одного боку, та поліпшити надійність енергопостачання для Японії, Тайваня, інших острівних країн з іншого боку.
Допоміжне значення має торфяна промисловість. Торф як паливо це місцева малоефективна сировина. Торф може бути цінним добривом і хімічною сировиною. Болотяні мохи також слугують важливою технологічною сировиною. Але при цьому не слід забувати, що болота виконують важливі екологічні функції збереження природної рівноваги в геосистемах як регіонального, так і глобального рівня.
Світові запаси торфу перевищують 2 трлн. тон. За промисловими покладами помітно виділяються Канада, Росія і США (на Алясці). Підраховано, що торф тільки боліт Канадської Півночі за теплотворною здатністю еквівалентний 4 млрд. тон нафти. Обсяги світового видобутку торфу порівняно невеликі близько 30 млн. тон. Найактивніше його використовують як джерело енергії скандинавські країни та Ірландія. В умовах енергетичної кризи намагаються використати цей досвід Білорусь та Україна (в Україні налічується понад 2500 невеликих родовищ торфу).
Схожі допоміжні функції у структурі ПЕК виконує і сланцева промисловість. Геологічні запаси сланців навіть перевищують вугільні, але більша їх частина навряд чи буде освоюватися найближчим часом. Технологія екстрагування із сланців рідких і газоподібних вуглеводнів при нагріванні порівняно ефективна, але й досить дорога. Обсягами видобутку виділяється Естонія, яка інших власних енергоресурсів не має. Ця країна досягла найвищого показника виходу нафтопродуктів із сировини 320 літрів на 1 тону (в США 240 літрів на тону). Видобувають горючі сланці Китай і Бразилія. Поклади горючих сланців має й Україна, але не використовує їх. Величезні родовища недавно відкриті в Австралії (штат Квінсленд), але видобуток також поки що не планується.
Особливо швидкими темпами в галузевій структурі світового господарства розвивається електроенергетика, оскільки розвиток цієї складової ПЕК сприяє економії дефіцитних енергоресурсів. Відомо, що споживання електроенергії є більш економічним, ніж пряме споживання палива (наприклад, на залізниці використання електровозної тяги замість тепловозної економить 15% енергоресурсів). Тому в сучасному світовому господарстві тільки половина первинних джерел енергії використовується безпосередньо для одержання тепла і палива, а інша половина призначається для виробництва електричної енергії.
Виробництво і споживання електроенергії зростає швидше, ніж виробництво і споживання первинних енергоресурсів.
Електроенергія це вторинний вид енергії. При всіх її перевагах, вона має і недоліки: неможливість накопичення у великій кількості, тому час виробництва і споживання мають співпадати.
Сумарне виробництво електроенергії в світі перевищує 15 трлн. кВт•год. 33% світового виробництва електроенергії припадає на Англо-Америку (США 28%, Канада 5%). Латинська Америка виробляє всього 5% світової електроенергії (у т.ч. Бразилія 2%, Мексика 1%). Показник Західної Європи становить 21% (у т.ч. ФРН 5%, Франція і Великобританія по 3%). Центральна і Південно-Східна Європа разом з Росією, Закавказзям і Середньою Азією виробляє близько 20% (Росія 7%, Україна 2%). Азія (без Закавказзя і Середньої Азії) має показник на рівні 17% світового виробництва (у т.ч. Японія 8%, Китай 6%, Індія 2%). Всі африканські країни разом узяті виробляють лише 2% світової електроенергії (при цьому майже половина в?/p>