Енергетика та паливно-енергетичний баланс світу
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?А, Японія, ФРН, Франція, Італія, Нідерланди. Економіка США споживає щорічно 850 млн. тон нафти (тобто імпорт становить 500 млн. тон). Зростання економіки Китаю також перетворює його на значного імпортера (незважаючи на 5 місце в світі з видобутку та перспективність шельфу Жовтого моря) потреби оцінюються у 300 млн. тон на рік.
Близько 50% видобутої нафти споживається транспортом, 14% в електроенергетиці, по 11% споживання припадає на комунально-побутовий сектор і промисловість, лише 14% глибоко переробляється нафтохімічними комбінатами та підприємствами органічного синтезу (хоча іще Д.І. Менделєєв попереджав: Топити нафтою все рівно, що топити асигнаціями).
Вугільна промисловість протягом минулого віку поступово втрачала своє панівне значення серед паливних галузей, але деякий її ренесанс розпочався на межі 70 80-х років ХХ століття в звязку з нафтовими кризами. Продовжується він і сьогодні. Виникла конкуренція за вугілля між чорною металургією, якій потрібен кокс, та енергетикою. У цій боротьбі енергетика перемагає, споживаючи більше половини видобутого вугілля.
Геологічна оцінка запасів вугілля становить 1520 млрд. тон, у тому числі камяного (разом з антрацитом) 920 млрд. тон, бурого та лігнітів близько 600 млрд. тон. Промислові запаси оцінюються у ? від названих цифр. Отже, запаси вугілля є найбільшими серед усіх видів традиційних паливних мінеральних ресурсів. Родовища вугілля знайдені у 80 країнах світу (тільки в Росії близько 500).
Найбільшими достовірними запасами, доступними для видобутку при сучасних технологіях володіють такі країни як США (25% від світових), Китай, Росія, Індія, Австралія, Канада, Польща, Південноафриканська Республіка, Німеччина, Великобританія, Колумбія, Венесуела.
Світовий видобуток всіх сортів вугілля (камяного з антрацитом і бурого з лігнітом) близько 5,8 млрд. тон (див. рис. 5.2.), з них 4,5 млрд. тон становить камяне вугілля з антрацитом (вміст вуглецю в останньому 98%), ще 1,3 млрд. тон буре вугілля та лігніт (з вмістом вуглецю лише 65%).
Рис 5.2. Обсяги світового видобутку вугілля, млн. тон
Більше 90% валового видобутку вугілля в світі припадає всього на 10 країн: 1) Китай 1340 млн. т; 2) США 930 млн. т; 3) Індія 282 млн. т; 4) Росія 280 млн. т; 5) ФРН 255 млн. т; 6) Австралія 245 млн. т; 7) ПАР 206 млн. т; 8) Польща 200 млн. т; 9-10) Україна і Казахстан по 85 млн. тон.
За видобутком камяного вугілля й антрациту ієрархія країн виглядає так: 1) Китай 1275 млн. т; 2) США 850 млн. т; 3) Індія 260 млн. т; 4) ПАР 204 млн. т; 5) Австралія 192 млн. т; 6) Росія 185 млн. т; 7) Польща 150 млн. т; 8) Україна 85 млн. т; 9) Казахстан 80 млн. т; 10) Канада 65 млн. т; 11) Чехія 60 млн. т; 12) ФРН 55 млн. тон.
Світовими лідерами з експорту камяного вугілля є Австралія (більше 100 млн. т), США (70 млн. т), ПАР (40 млн. т), Канада (30 млн. т), колишній лідер Польща (25 млн. т) зараз лише на 5 місці. До нових експортерів можна віднести Колумбію та Індонезію. Очікується вихід на світовий ринок камяного вугілля товаровиробників із Ботсвани, Зімбабве, Мозамбіку, Свазіленду.
Найбільшим імпортером виступає Японія, яка щорічно купує близько 125 млн. тон камяного вугілля (саме японський попит стимулював розвиток вугільної промисловості Австралії і Канади). Південна Корея купує 40 млн. тон, а Тайвань 25 млн. тон вугілля на рік. Україна також стала нетто-імпортером вугілля (при цьому експорт коксівного вугілля становить 2,5 млн. тон, а імпорт енергетичного 9 млн. тон).
Буре вугілля використовується переважно як місцеве паливо, ним на світовому ринку не торгують. Найбільше його видобувають ФРН (200 млн. т), Росія (95 млн. т), США (80 млн. т), Китай (65 млн. т). Значні обсяги видобутку бурого вугілля і лігніту мають також Австралія (53 млн. т), Польща, Греція, Туреччина (по 50 млн. т), Румунія (35 млн. т), КНДР і Болгарія (по 25 млн. т).
Широке використання природного газу у світовому господарстві розпочалося набагато пізніше від вугілля і нафти, що повязано із значними труднощами його транспортування і зберігання. Сучасна газова промисловість пропонує екологічно найчистіший енергоносій (серед традиційних первинних джерел). На жаль, значна частина (фактично половина) супутнього нафтового газу сьогодні втрачається (потрапляє в атмосферу, спалюється у так званих факелах, закачується назад у нафтові пласти для підтримки високого тиску тощо).
Розвідані запаси природного газу в світі оцінюються у 175 трлн. м3, серед окремих країн за цим показником лідирує Росія (30% світових покладів). Майже третина світових запасів концентрується на Близькому та Середньому Сході (Іран, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ та інші країни).
Питома вага інших регіонів у світових запасах менш значна, але слід відзначити в Африці Алжир і Лівію, у Південній Америці Венесуелу, у Північній Америці Канаду і США, в Азії Індонезію, Казахстан і Туркменістан, в Європі (шельф Північного моря) Великобританію і Норвегію, меншою мірою Нідерланди, яка першою в світі розпочала видобуток мінеральних ресурсів на шельфі та на даний момент виснажила свої родовища газу, у тому числі і знаменитий Гронінген.
Промисловий видобуток природного газу ведуть майже 80 країн світу, сумарний світовий обсяг видобутку сягає 2,5 трлн. м3. Важливою тенденцією розвитку газовидобутку є збільшення ролі морських (шельфових) родовищ (нині це пята частина видобутку). Частка супутнього нафтового газу у товарному виробництві природного становить 20% (теоретично мала б становити 40%).
Сучасна ієрархія газовидобувних країн має