Емпієма плеври та її різновиди
Контрольная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие контрольные работы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
а ексудативним плевритом, у ряді випадків має клінічний перебіг, ідентичний із гострою емпіємою плеври: біль у грудній клітці, підвищення температури тіла, задишку, кашель, загальну слабість. Рентгенологічна картина вказує на гідроторакс (ексудативний плеврит, емпієма плеври, гемоторакс). Основним диференціально-діагностичним методом є плевральна пункція. Наявність серозного (прозорого, соломяно-жовтого) ексудату свідчить про ускладнену ексудативним плевритом плевропневмонію, а мутний, із неприємним запахом, ексудат білого чи зеленуватого кольору про гостру емпієму плеври.
Великі труднощі в диференціальній діагностиці викликають обмежені форми емпієми плеври.
Рак Пенкоста клінічно та рентгенологічно в більшості випадків має майже однаковий перебіг з апікальною формою емпієми плеври. Трансторакальна біопсія дозволяє верифікувати діагноз.
Гострий холецистит необхідно диференціювати з наддіафрагмальною емпіємою плеври. Спільними в обох випадках є біль у правому підреберї, підвищення температури тіла, френікус-симптом. Однак дані обєктивного обстеження, рентгенографії органів грудної клітки та плевральної пункції дозволяють чітко розмежувати ці патологічні процеси.
Пухлину переднього середостіння, ускладнену синдромом верхньої порожнистої вени, необхідно диференціювати з парамедіастинальною емпіємою плеври. Проте температура тіла в таких хворих, як правило, нормальна. При верхній кавографії вдається виявити зміщення порожнистої вени та її нерівні контури (дефект наповнення) внаслідок проростання в неї пухлини середостіння.
Виникають утруднення і в диференціальній діагностиці емпієми плеври з- посттравматичною діафрагмальною грижою. При рентгенологічному обстеженні "на користь" грижі вказують деформація діафрагми, додаткові тіні з горизонтальним рівнем, кишкові петлі. Латерографію та контрастування шлунково-кишкового тракту необхідно вважати основними в диференціальній діагностиці цього захворювання.
Ателектаз сегмента, долі легені в деяких випадках може бути причиною діагностичних помилок. Крім рентгенологічного обстеження (рентгенографія органів грудної клітки у 2-х проекціях та томографія), в цих ситуаціях виникає необхідність діагностичної бронхоскопії, яка і виявляє причину обтурації бронха (стороннє тіло, ендобронхіальний рак тощо).
Гострі нагнійні процеси плеври є показанням до консервативного лікування. У місці проведеної діагностичної плевральної пункції роблять дренування емпіємної порожнини, її санацію розчинами антисептиків. При обмеженій емпіємі плеври аспірацію гною проводять пункційним способом і лише при його неефективності здійснюють дренування плевральної порожнини.
Призначають інтенсивну антибактеріальну та протизапальну терапію. Проводять детоксикаційну терапію (інфузія сольових розчинів, гемотрансфузії, переливання білкових препаратів, розчинів декстрану, гемодезу, форсований діурез, при необхідності гемосорбція). Призначають терапію, націлену на підвищення імунорезистентності організму.
В процесі санації емпіємної порожнини зменшується кількість гною, що виділяється через дренаж. Оптимальним варіантом такого перебігу є ліквідація цієї порожнини, після чого дренаж потрібно видалити.
Перехід процесу в хронічну форму (10~12 тижнів) призводить до формування залишкової емпіємної порожнини, яку можна виявити за допомогою плеврографії введення через дренаж водорозчинного контрасту з подальшою рентгенографією у 2-х проекціях.
Оперативне втручання доцільне при переході процесу в хронічну форму, тобто при сформованій залишковій емпіємній порожнині. Обєм операції плевректомія, декортикація легені.
У деяких випадках, коли сформовані бронхіальна нориця і велика емпіємна порожнина, виникає необхідність виконання резекції легені й коригуючої торакопластики.
Піопневмоторакс прорив гнійника легені в плевральну порожнину, що супроводжується гнійними запаленнями листків плеври з колабуванням легені.
Периферичне розміщення гнійно-деструктивного вогнища в легеневій тканині призводить до пошкодження (розплавлення) вісцерального листка плеври. У звязку з цим, гній і повітря потрапляють у плевральну порожнину. Виникає гнійне запалення парієтального та вісцерального листків плеври. Порушення герметичності плевральної порожнини спричиняє спадання легені.
До іншої групи причин виникнення піопневмотораксу належать випадки, коли порушення герметичності парієтального листка плеври виникає внаслідок поранення грудної стінки, що зумовлює колапс легені, інфікування та гнійне запалення плевральних листків.
Основними причинами піопневмотораксу вважаються:
гострий абсцес легень;
гангренозний абсцес легень;
гангрена легень;
нагноєна кіста легені;
абсцедивна пневмонія;
бронхоектатична хвороба;
піддіафрагмальний абсцес, що прорвався в плевральнупорожнину;
пошкодження стравоходу;
медіастиніт;
поранення грудної стінки;
операції та діагностичні маніпуляції на органах грудноїклітки.
Морфологічно при піопневмотораксі в плевральній порожнині наявні гній і повітря. Субплеврально в легені розміщені гнійні або некротичні вогнища, що поєднані з плевральною порожниною через легенево-плевральну норицю. Зовні зона розриву обмежена перифокальним запаленням. У дренажному бронхові можна побачити прояви деформуючого, часто поліпозного, бронхіту.
Класифікація<