Емоції страху
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?вищем. Головним елементом цього обміну є кисень. Киснева недостатність, сильніше всього віддзеркалювана на нервовій системі, збуджує стан страху. Страх цього виду виникає при інфаркті серця, при гострій недостатності кровообігу, бронхіальній астмі, втраті крові й посилення страху залежить від ступеня зменшення доступу кисню й тому страх при інфаркті сильніше, ніж при анемії. Недолік інших елементів метаболічного обміну: води, живильних речовин, звичайно не викликає настільки сильних станів страху, як недолік кисню.
Основні потреби організму можна розмістити в тимчасовій послідовності відповідно часу, протягом якого їхнє незадоволення приводить до смерті. Одиницями часу для кисню були б хвилини, для води - годинники, для їжі - дні. Ніж коротше період, тим швидше наростає страх.
Страхи на сексуальному ґрунті в людини зустрічаються частіше, ніж ті, що повязані із загрозою життю. Можна було б прилічити їх до біологічного виду страхів, виходячи з того, що при цьому мова йде про загрозу життю, щоправда, не індивіда, але виду. Загроза життю індивіда тут тільки опосередкована в змісті неможливості перевірки своєї чоловічої або жіночої цінності н досягнення розрядки в прагненні до зєднання з оточенням (повна реалізація установки "до"). На противагу біологічним потребам, повязаним зі збереженням життя, сексуальні потреби не підлягають твердим вимогам часу, їх можна відкладати. Таке положення сприяє виникненню готовності до страху, або страхово-агресивної готовності.
Слідством закону збереження виду є створення соціального життя. Як відносно тривалого періоду абсолютної залежності від найближчого оточення, так і відносно можливості закріплення форм соціального життя (соціальне дослідження), людина, найбільшою мірою, але порівнянню з іншими живими істотами, є істотою суспільним. Він не може жити й розвиватися без інших людей і без їхньої культурної спадщини. Під їхнім впливом він моделює свою основну орієнтацію в навколишньому світі й повязані з нею основні емоційні установки. Від них він переймає більшість готових форм взаємодії з оточенням. Навколишній світ є для нього, насамперед, миром людний. Отже, зрозуміло, що виключення із соціального миру, соціальна смерть рівняється для людини біологічної смерті.
Трапляється, що цю останню людина вибирає собі сам, як на війні або у випадку самогубства заради порятунку честі, щоб уникнути соціальної смерті. Боїться остракізму, осміяння й інших форм соціального відчуження. Із самого раннього років він почуває на собі погляд інших і йому важко від цього оцінюючого погляду звільнитися. Його мучить почуття несправедливості, коли судження навколишніх про нього здається йому неправильним, почуття провини, коли, приймаючи це судження, він сам себе стратить. Його образ соціального миру часто буває фіктивним, будучи тільки відбиттям його власних почуттєвих установок. Ці установки, однак, перебувають під сильним соціальним тиском. Іноді більші соціальні групи мають ідентичне відношення до індивідів або цілих груп, особливо до недостатньо знайомим. Ця "заразливість" емоційних установок випливає, імовірно, з того, що в соціальній орієнтації неможливо зберегти байдужну установку. У відношенні до іншої людини доводиться приймати установку ""до"" або "від". Байдужна установка є по суті негативною установкою, трактуванням іншої людини як мертвого предмета, збуджує в ньому страх або ненависть. Під маскою байдужного відношення людини до людини в організованому суспільстві криються звичайно страх і агресія. Соціальна орієнтація, що не терпить, отже, порожнечі, легко заповнюється почуттями, індукованими найближчим оточенням. Почуття, особливо негативні, легко переносяться від однієї людини до іншої. Занепокоєння матері переноситься на дитину, експресія страху однієї особи в юрбі може викликати загальну паніку.
Ніколи людина не виростає зі свого дитячого років настільки, щоб не шукати опори й участі у своєму соціальному оточенні. Якщо ж він знаходить у ньому ворожість або байдужність, у ньому збуджуються негативні почуття страху й ненависті, які у свою чергу підсилюють негативне відношення суспільства. Знову діє тут механізм порочного кола.
Моральний страх можна трактувати як суспільне дзеркало. Суддя, що перебуває зовні, як би входить усередину, називану совістю або фрейдовським Супер-Его. Цей власний суддя й обвинувач неодноразово буває більше суворе, ніж соціальне оточення. Невідомо, у якому ступені генезис совісті звязується з соціальними нормами, а в якому ступені випливає із самої структури активності живих істот. Однієї з основних рис їхньої активності є здатність самоконтролю. Результат кожної дії знову відслідковується й впливає на корекцію первинної функціональної структури. По суті це принцип зворотного звязку, що легше всього спостерігати в діяльності нервової системи. Наприклад, у кожному русі, крім потоку імпульсів, що надходять від нервових центрів до відповідних груп мязів, існує потік імпульсів, що протікають у зворотному напрямку - від мязів до центральної нервової системи. Ці імпульси сигналізують, як виконана команда із центра, як дана функціональна структура була реалізована. Під їхнім впливом імпульси, що надходять на периферію, до мязів, підлягають зміні; Ушкодження доріг назад приводить до серйозних рухових розладів. Це - контролююча система рухової активності; вона функціонує без участі свідомості, але воістину є своєрідною "совістю&